Уявіть собі Київ на зламі століть. 1899 рік. Місто контрастів. По бруківці Подолу цокотять копита і дзеленчить перший електричний трамвай. У повітрі — запах кави, диму, прогресу і прихованої, застарілої тривоги. Це час українського модерну, час, коли народжувалася нова культура, нові ідеї. Але що, якщо під блискучим фасадом балів у генерал-губернатора, під розкішшю модних салонів ховалася інша історія? Історія, якої ви не знайдете в підручниках. Історія про жінок, чия боротьба за право бути собою була не лише інтелектуальною, а й кривавою. Саме в цьому світі народилася моя нова книга «Відроджені Землею». І сьогодні я хочу познайомити вас не з сюжетом, а з її серцем. З жінкою, яка не давала мені спокою, доки я не почала писати. Її звуть Стефанія Кобилянська.

Для вищого світу Києва вона — «Мадам Стефанія». Наймодніший модельєр, чиї сукні — це не просто одяг, а зброя у світській війні. Вона гостра на язик, холодна, як крига, і її погляд, здається, бачить крізь оксамит і шовк усі ваші таємниці. Її ательє — місце, куди мріє потрапити кожна аристократка, не здогадуючись, що справжні секрети цього дому — не про моду. Але це лише маска.

Справжня Стефанія народжується тоді, коли гаснуть вогні салонів. Це жінка, викована з болю і люті. Цинічна, прагматична, з душею, вкритою шрамами, і розумом, гострим, як лезо. Вона не вірить у казки, бо її казка закінчилася в пеклі. Вона не вірить у добро, бо бачила лише зло. Що змушує таку жінку боротися? Не ідея. Не абстрактна воля. А борг. Борг перед такими ж, як вона. Перед сестрами, яких об'єднала спільна таємниця — дивний, небезпечний дар, що прокинувся в них після того, як сама земля закричала від болю.

Стефанія бореться не за право голосу на виборах. Вона бореться за право дихати. Вона веде подвійну війну: проти імперії, що хоче стерти її ім'я, її мову, її суть, і проти суспільства, що хоче закрити її в золотій клітці. Її боротьба — це не промови з трибун. Це тихі, смертельно небезпечні операції в темних провулках, це ризиковані ігри в позолочених вітальнях.

«Відроджені Землею» — це не просто фентезі. Це історія про те, що іноді, щоб зцілитися, треба йти в бій. Це розповідь про жінок, які в найтемніші часи знайшли силу не в Богові чи чоловіках, а в сестринстві та у своїй власній, зраненій землі. Стефанія Кобилянська не просить вашої симпатії. Вона вимагає вашої уваги. Бо її історія — це не казка. Це війна. І вона лише починається.

https://booknet.ua/account/novels/view?id=442140