Є дуже поширена думка, що письменник в своїх творах завжди описує себе. Щодо мене це відповідає дійсності, просто я відображаю себе не стільки в героях, скільки у всьому світі загалом) Але часто зустрічала обурення інших авторів щодо такої проекції. Що історії, які вони описують - не траплялися з ними в реальному житті і героїня - не альтер его автора. Хтось каже, що навіть навпаки, йому цікаво описувати максимально не схожих на нього самого людей.
Але ми часто упускаємо з виду, що й читач сприймає наш світ через призму власного досвіду і власних уявлень . Хтось дивиться з позиції серця і бачить передовсім любовну історію, вірність і зраду. Хтось натрапляє на власні тригери і це змінює його сприйняття. Хтось знаходить світоглядні речі, а хтось філософський підхід. А хтось бачить передовсім розбиті рамки.
Тож ваш твір - не лише ваше дзеркало, як вважає читач. Це і його дзеркало також.
Дуже цікавим в цьому плані є досвід рецензій. Не компліментів рекламного типу, а саме рецензій. На свій твір "Рука, що гойдає колиску" я отримала три рецензії. Сам твір досить простий - історія кохання в середньовічних та магічних декораціях альтернативного світу. Тобто, що там можна зрозуміти по-різному?! І тим не менше, я отримала три кардинально різних погляди з різних точок зору. І це змусило мене саму подивитися на твір інакше.
А тому дуже раджу всім марафон Тетяни Гищак взаємного читання. https://booknet.ua/out?url=https://booknet.ua/out?url=https://booknet.ua/out?url=https://booknet.ua/out?url=https://booknet.ua/blogs/post/363457 І не тільки тому, що рецензія - це теж свого роду реклама + мінімум один читач ( часто більше). А тому, що це дуже цікавий і корисний досвід, особливо, якщо там присутня критика.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ назві цього блогу — уся метафора сенсів. Насправді, твори — є віддзеркаленням внутрішнього світу автора. А також і прочитання ним інших творів — складають мозаїку враженень переданих через той таки внутрішній світ.
Добрий день☀️
Повністю підтримую Вашу думку. Вважаю, що кожен з авторів таким чином сублімує свої емоційні стани, травми, досвід у свою творчість, таким чином рефлексуючи та закриваючи гельштальти). Ба більше, думаю, що всі наші персонажі — це наші субособистості, які формують нас як цілісну особистість. Приймаючи їх всіх — приймаєш себе).
Навіть має сенс чи пише автор від першої чи третьої особи. Більшість тих авторів, хто каже, що це не про нього, пише від третьої. Проте все індивідуально.
На жаль, в мене поки немає закінчинех творів, тож не можу долучитися до марафону Тетяни. Але я пишу свої враження/рецензії на книги авторів, яких вважаю гідними уваги. Сподіваюсь, що й до Вашої книги колись дістануся, бо список маю довгенький. А процес читання та написання рецензій для мене процес не швидкий, на жаль, чи на щастя.
Творчої наснаги й натхнення! Успіху! Мирного неба☀️
Всі ми творимо через призму свого сприйняття)))
Дієз Алго, Гарний приклад))
Цей світ був би тьмяним, якби кожен з нас не додавав у дійсність своїх фарб.
Як на мене, більшість письменників створюють свої твори, використовуючи власний досвід, світогляд і навіть риси характеру. У когось це відбувається свідомо, а в когось, як у мене, підсвідомо.
Я задумалася над цим, коли мені сказали, що в романі "Вовкуна" я вписала себе. Хоча я писала від імені чоловічого персонажа, я несвідомо наділила його своїми «темними» якостями. Сама я, так не вважала, поки не замислилася.
Кажуть, що в кожній людині є і чоловіча, і жіноча сторона, і світла, і темна. Схоже, що це правда.
Белла Ісфрелла, Я завжди так вважала, але останнім часом зрозуміла, що не все так однозначно...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати