Десь через пів години з будинку виходить жінка. Відповідного віку і вагітна. Глибоко вагітна, я б сказав. Настільки, наскільки мала бути зараз моя Кіра.

Стискаю щелепи. Поки що я не можу визначити, хто ця жінка. Вік, зріст і статура — збігаються. Обличчя я розгледіти не можу. До того ж Кіра завжди рясно використовує косметику. Підходити ближче, щоб її розглянути, я не наважуюся. Хто б не була ця жінка, у будь-якому випадку мені рано світитися.

Навіть якщо це не вона, тим більше якщо це не вона, мені варто триматися осторонь, щоб з’ясувати якомога більше і виконати доручену мені роботу.

Приблизно через п’ять хвилин під’їжджає таксі й жінка сідає в машину. Для мене це дуже зручно, бо слідувати на авто за неквапливою вагітною було б дуже складно.

Їду за машиною таксі, і, приблизно через пів години, ми приїжджаємо в невеликий мотель за містом.

Вкотре стискаю зуби, щоб не вилаятись голосно і витіювато. Це один із тих мотелів, у якому ми бували з моєю Кірою! Черговий збіг?

"ВДАЙ З СЕБЕ МОГО ЧОЛОВІКА"

Оновлення о 00:00!