Знаєте, я з тих людей, хто любить слухати. І поговорити звісно люблю — дуже люблю. Але ось ці рандомні діалоги студентів на станції “Політехнічний інститут” про інвестування стипендії в криптовалюту, чи розмова бабусь, які прийшли першокласників після уроків забирати, про те, як Віктор Павлік не старіє, чи суперечка друзів, міцно зв’язаних регулярним вживанням алкоголю, про обесцінення ринку дорогоцінних металів — шедевральні.

Я до чого веду? Кілька днів, проведених в громадському транспорті, парках чи кав’ярнях без навушників, можуть дати матеріалу і натхнення не для одно твору. Та й в моєму житті і моїх близьких часто відбуваються ситуації, про які ще жодної книги не написали, а якби написати таку, то читач точно сказав би: “Оце то фантазія!”.

Це щодо сюжету, або яскравих сцен. А от щодо конфліктів… Ось цих конфліктів, під час яких перші враження про головних героїв складаються… Скажімо, варті уваги непорозуміння я зустрічала тільки в книгах. Фільми до уваги не беру, вони мені рідко джерелом натхнення служать. По життю якось більш-менш спокійно жилося й такого досвіду маю небагато. Звісно, на просторах інтернету все що завгодно можна знайти, але, коли ти не чуєш інтонації оповідача, чи не бачиш його палючі образою чи ненавистю очі, то воно все не те — не живе.

Конфліктувати заради досвіду вважаю справою вбивчою для своєї нервової системи. Що ж залишається? Фантазія? Мені тільки вона й залишається.

Тут знову повернуся до своєї любові слухати. Місця підвищеної напруги (наприклад черга на Укрпошті, маршрутка в післяробочий час на мосту з двома полосами (НЕ дякую, пане кличко)) буквально квітнуть іскрами конфлікту, які потрібно лише роздмухати в своїй голові. Я швидко виписую в нотатки ключові фрази обох сторін, запам'ятовую поведінку, реакцію оточуючих (іноді навіть запах) і запитую себе “а що як..?”. І ось так щось виходить. На звання авторки “найконфліктнішої сцени року” звісно не претендую) Але, коли перечитую свої чернетки, то думаю: “непогано, справді непогано!”.

Жоден інший варіант натхнення й мотивації для подібних сцен не засуджую, а тільки підтримую — головне, щоб працювало)

Колегам — натхнення й дисципліни, читачам — вражаючих історій!
Дякую за увагу! 

п.с.:
попросила ШІ створити зображення до сьогоднішнього оновлення , але мій запит виявився “некоректною антропоморфізацією”. Тому тримайте ось це: