Коли я ще починала свій шлях на Букнет, то частенько зустрічала всім знайому істину - кожен має писати про те, що знає. Ну а я, м'яко кажучи, навіть не уявляла, що ж такого мають знати письменники фентезі, щоб описувати черговий новий світ.
Чесно кажучи, гадаю ковід всіх нас загнав у такий-собі "стан інтроверта", коли навіть показати свого носа на вулиці не хотілося. Коли ж було робити ті всі відкриття та пізнавати нове? Особливо, якщо не просто замкнувся в квартирі, а душа замкнулася та відірвала тебе від всього всесвіту ще значно раніше за той ковід.
Але слово за словом і позаду була перша книга й купа критики в перемішку зі словами захвату. А потім пішла наступна, нові жанри й все таке. І ваша авторка все думала - я ж знаю недостатньо. Ну куди там мені рости. Адже є кращі, талановитіші, а я там десь скраєчку. Якась собі авторка, що нічого не знає.
І це якось так глибоко вкорінилося в голові ще тоді, що в голові щось просто перемкнуло. Одразу ж з цим з'явилася нова думка. Якщо я знаю так "недостатньо", то треба побачити й спробувати все. І мене як понесло... Десятки нових занять, різноманітні страви та спроби гри в щось типу великого тенісу, мандрівки всюди, де бачить око... Особливо зараз. Повірте мені, як тільки хтось щось запропонує - мене одразу як вітром здує.
Тому, шановні читачі, я хочу вибачитися. Так, цього року в мене досить поважна причина. Отримую новий ступінь, тому трішки заклопотана науковими роботами. Але все ж, як то кажуть, "Остапа понесло", тому відволікася всюди, де тільки можу. І на ноутбук не хочеться вже навіть дивитися. Не те, щоб знову заходити у вже трішки ненависний Word.
Саме тому робота над моїми книгами "Драконова халепа" та "Таємна фанатка" так затягнулася. Але якщо халепу я незабаром тільки продовжуватиму писати, то "Таємна фанатка" вчора вже була завершена й я поставила останню крапку. Ясна річ, я ще колись та й згадаю, що десь там не поставила кому й примчуся редагувати. Але на даний момент це все - книга чекає вас на своїх сторінках.
Власне, це перша книга, яка була настільки мені близька до душі й написана на основі одного пречудового вечора на музичному фестивалі. Ох, як же я тоді повеселилася))) До речі, вгадаєте, хто ж був тією самою дівчиною в натовпі фанатів, хто абсолютно не рухався в такт музиці та привернув увагу соліста своїм вбивчим поглядом?)))
Якщо чесно, то я й сама не розуміла, що то зі мною було. Зате вечір був неймовірним) А ще вийшла просто пречудова основа для сюжету)
Колеги автори, а про що ж пишете ви? Бувають у вас частково чи повністю автобіографічні книги? Чи може просто ось такі вечори музики стають цілковимитим підгрунтям для нового творіння?
А ви, любі читачі, зізнавайтеся, маєте в своєму рукаві кілька кумедних чи цікавеньких ситуацій? А хотіли б перетворити їх у книги?)
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТа завжди треба щось знати) І навіть у фентезі. Принамні, розбиратися в психології і характерах ( або мати чуйку)) Якщо фентезі косить під середньовіччя, то теж потрібно розбиратися в дечому - не в історичних датах, а в побутових речах. Бо чарівною паличкою ( це магія начарувала мені гарячу джакузі, зробила зачіску) не завжди можна обійтися. Якщо таких деталей забагато, текст стає солодко-одноманітним.
Дієз Алго, Так, згодна))) Я мала більше на увазі чудасії, які можуть існувати тільки десь глибоко в думках автора) Але загалом так - основи ніхто не відміняв)
Вітаю) писати фентезі — це ж скільки треба мати уяви, мене це щавжди захоплювало, щоправда фентезі маж бути гарним на кшталт Хроніки Нарнії, Володар Перперстнів чи навіть той Гарі Поттер. Зараз інаписанням"По слідах сірого звіра" я зрозумів, шо пригоди — це моє. В
пригодницькі книги модна помістити усе) вде дві книги є заплановані про пригоди. Вважаю, що хороший автор може написати книгу в будь якому жанрі, якщо це потрібно, проте краще розвивати те що справді пишеться із задоволенням. Усім бобра і мирного неба!)
Vladyslav Derda, Дякую)))
Я автор більше СЛР але спробувала один фантаснитчний твір про майбутнє та зараз пишу також фентезі (дуже давня задумка). Думала, що в мене не вийде... це важко... Але коли сіла писати, то слова самі складалися у речення та глави. Мені подобається. Бо тут у твоєї фантазії відкритий політ. Без будь-яких обмежень та рамок!))
Марина Мелтон, Це супер) Насправді випробування себе в різноманітних жанрах - це дійсно цікава річ)
Натхнення вам на втілення всіх-всіх задумів на папері)
Пишу Хроніки Пі і Ца вже майже два місяці. Й інколи буває так тяжко сісти за наступний розділ і почати писати. Але як кажуть, детективна історія сама себе не напише. А коли починаю вже писати, то вже важко відірватись.
РОбін, Обов'язково) Додаю до бібліотеки)
Коли сюди прийшла, про фентезі не думала, містика - так, а фентезі якось само прийшло. І я глибоко не думала над тим, що маю знати. Напевне це мене й понесло туди, бо там не має чітких законів, там я закон. Що вигадаю, те і буде. Фізика, біологія, хімія і навіть земне тяжіння. Тому я й люблю фентезі, бо так сказати ти творець цього світу і його законів. Головне не загубитися у власному світі)))
Аліна Скінтей, О так, головна перевага фентезі й всій своїй красі)))
Я просто обожнюю на прискіпки стосовно нюансів сюжету відписувати - ну а що ви хотіли, це фентезійний світ, свої правила))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати