Просто хизуюся персонажем)))

Він був у теплій ванній, вода ніжно обіймала втомлене тіло, коли раптовий стукіт у двері порушив спокій. Не поспішаючи, ніби вагаючись між сном і реальністю, він ліниво розплющив очі, витягнув руку й намацав маску, що лежала поряд на поличці. Холодний метал торкнувся пальців — і в ту ж мить усі залишки м'якості зникли. Лише тоді його голос, глухий і глибокий, пролунав у кімнаті:

— Проходь.

Двері обережно відчинилися, пропускаючи чоловіка років тридцяти, високого, з сухорлявою, але міцною статурою. Його хода була стриманою, очі — настороженими. Зовні він виглядав недбало: потертий плащ, бруд на чоботах. Але одяг був добротним — зшитим для витривалості, а не для враження. Людина, яка звикла залишатися непомітною.

— У нас доповідь з маєтку молодої пані, — мовив він тихо, з ледь відчутною напругою.

— І що сталося? — Маска повернув до нього обличчя, зацікавлено нахиливши голову. Після лінощів у голосі проступив хижий блиск.

— На її території знову помічено воїна, якого раніше бачили в лісі. Він поводився...

— З нею все гаразд? — урвав Маска, з несподіваною різкістю.

— Він не заходив у маєток. Лише ходив по межі. А сама пані... сьогодні дуже п’яна. Думаю, вона вже спить.

— П’яна? — Маска зупинився, інтонація змінилася. У голосі прорізалася зацікавленість, глузлива й насторожена водночас.

Ігри під масками

Ші відмовився оголяти його бюст, але думаю суть він зміг передати)))