Привіт! 

Я теж вирішила доєднатися до гри Світлани Фої під нізвою "Оживіть предмет", мій вибір пав на незвичайний побутовий не живий предмет, а на небесний об'єкт. Я написала невеличку розповідь про зірку, а все інше ви дізнаєтесь далі:)

Я дивилась навкруги, і бачила своїх братів та сестер, а ще я бачила Землю. Нас, таких як я на небі дуже багато і всі ми зірки. Зовсім маленькі та великі, старші та молодші брати та сестри, але всі ми виконуємо свою працю.

Наше життя дуже довге на відміну від життів звичайних людей, що населяють величну Землю.     

А ще, воно довше за життя всіх, хто населяють величезну кількість планет, що сповнюють всесвіт. Мої брати та сестри наповнюють нескінченну темряву неба осяюючи його неможливими фарбами та освічуючи темні ночі, в які місяць найтемніший зі світил на небі.

Я дивилася на вогні міста, відчувала його дихання та вирій почуттів, що темрява ховає під своєю величезною ковдрою. З середини мене переповнювало щастя, я немов була там:

Серед величезних вулиць, що завжди сповнені життям. Я неначе відчувала напругу усіх почуттів, що роїлися в темряві приховані від очей людей, що намагалися дивитися глибше у простір.

Щастя спалахувало всередині розпалюючи мої промені, роблячи моє серце палким та яскравим. Воно осяювало все небо своїми неможливими фарбами. Від щастя мені хотілося стрибати та танцювати.

Я відчула, як кожен атом мого єства захотів побачити світ. Побачити більше, ніж я можу побачити звідси. Відчути дихання, зрозуміти, що відчувають люди, знайти значення дивовижним словам, що звучать в усіх світах, на всіх мовах. Що значить «я люблю тебе» і зрозуміти, наскільки сильна магія прихована в цих словах.

Я побачила яскравий спалах, відчувала як моє тіло з величезною швидкістю летіло на зустріч невідомому.

Я бачила величезні простори. Широкополі ліси та розкидисті долини, річки та океани, моря, що сповнені життя. Я бачила це все своїми очима, і відчувала як серце стискається від емоцій, що сповнювали мене.  Я бачила невідоме, відчувала порив повітря, коли моя сутність опинилась за межами озонового шару.

Я вперше вдихнула повітря і нарешті зрозуміла, що значить жити, заради цього моменту було не жаль віддати своє життя. Покинути небо, де все знайоме та рідне, навіть якщо я більше ніколи не повернуся.

Я побачу все…