Міні спойлер))))

– Як перший день, пане Пак? – запитав ректор, підійшовши майже впритул, його кроки відлунювали у просторому коридорі, де світло від великих вікон відбивалося на блискучій підлозі.

– Дякую, усе чудово, – чемно всміхнувся Пак, поправляючи комір своєї білої сорочки. – Студенти відкриті до спілкування, викладачі теж дуже приязні.

– От і добре, – задоволено кивнув ректор, погладивши пальцем край свого класичного годинника на зап’ясті. – Сподіваюся, ви не забули про захід сьогодні ввечері? Адресу я надіслав вам у повідомленні.

– Так, отримав. Не хвилюйтеся, увечері буду при параді у вказаному місці, – відповів він із легкою усмішкою.

Ректор поплескав його по плечу, і легкий стукіт пальців відлунював у тиші коридору:

– Тоді до зустрічі.     Купи собі професора