Уривок

Всім вітання!  Продовжую ділитися  невеличким уривком зі свого твору "Диво. Всупереч долі". Сподіваюся, що вам сподобається і зацікавить до прочитання книги. Буду вдячна  за ваші реакції та коментарі. ❤️ 

"...Прискорюючи крок, Злата дзвінко цокала каблучками по мокрому асфальту. Теплий літній дощ з неймовірною щедрістю мив місто і ніжно пестив шкіру, скочуючись чистими краплями до куточків губ. Після спекотних днів він стає таким бажаним! Вечір підкрався тихо, непомітно, вже засвітилися вуличні ліхтарі й жовтими очима проводжали силуети, завзято підморгуючи один одному.

Дівчина вже наближалася до готелю, коли Ярослав вийшов на вулицю. Помітивши її, він миттю побіг їй назустріч.

— Златочко! Нарешті! Де ти була?! — його голос ще тремтів від хвилювання. Ярослав відчув таке неймовірне полегшення! Він ніби заново народився і був шалено щасливий бачити її перед собою цілу і неушкоджену, хоч і наскрізь промоклу. Як же він злякався за Злату! За той недовгий час, поки її не було і Ярослав не знав де вона і що з нею, він в черговий раз переконався, що це чарівне створіння з яскравими виразними очима, милим "дитячим" обличчям, яке нагадувало казкову фею, було найбільшою коштовністю в його житті. Його золото. Його Злата. Її хотілося любити, оберігати всіма силами й не відпускати від себе ні на крок. Струмочки сповзали по її щоках, а довге волосся прилипло до шиї та вух. На обличчі Ярослава відбивалося бажання зібрати з її щічок краплі теплими губами. Давши волю своїм почуттям і емоціям, які раптово змінилися, створюючи своєрідний "контраст", він обійняв її так міцно і нестримно. Злата отямитися не встигла, як возз'єднавшись мокрими тілами, вони розчинилися в солодкому поцілунку під водоспадом з небес, повністю заблукавши удвох. Їх колотило чи то від дощової прохолоди, чи то від жару почуттів та відчуттів. Ця мить належала тільки їм.

— Ти чого? Що з тобою?! — нарешті вимовила Злата палаючими губами після запаморочливого поцілунку, від якого у неї подих перехопило. Емоційний порив Ярослава збентежив її своєю раптовістю. Вона ще ніколи його таким не бачила! І цей поцілунок ... Він цілував її як в останній раз!..."