...і сталося це сьогодні вночі.

Вітаю, шановні читачі! З новим блогом, з новим щастям, з омріяною тією самою сценою, яку найтерплячіші з вас чекали протягом 250+ сторінок книги :-D

Як я вже зазначала в коментарях до допису-сповіщення у себе в ТГ, це вийшло випадково. Мали просто поговорити, але... Вийшло інакше. Зовсім інакше. Та ще й з таким рівнем чуттєвості та відчуття "Корвейне, ти ж наша лапонька", що аж мені самій подобається ^_^

— Я настільки за тебе злякався… — хрипко промовляє Корвейн, поки мій поцілунок затримується на скроні, — що страх помилитись виявився… неважливим.

Ледве втримуюсь від усмішки, розуміючи, наскільки це насправді важливо для цілителя. Натомість нарешті дістаюся його вилиці. Разом із губами торкаюсь шкіри і язиком — і відчуваю солонкуватий присмак.

Моє серце завмирає вдруге — тепер вже від підтвердженої здогадки.

— Все виявилось… неважливим, — він трохи повертає голову, і останнє слово промовляє мені майже в губи. Повільно. Приречено. А наступної миті, різко вдихнувши, перехоплює мої руки за зап'ястя та стрімко відхиляється назад.

Тягне мене за собою.

На себе.

Тож, можна з повною впевненістю стверджувати, що тепер еротика у книзі "Випробування коханням" є. І буде ще. Адже це - кульмінація, ще не фінал.

І якщо ви достатньо терплячі, щоб читати таке витончене знущання витриманий психологічний slowburn, але ще не знайомі з цим твором - запрошую ;) Це довгий шлях, але він того вартий, як на мене.

Дякую за увагу, бережіть себе!