Привіт, хочу сьогодні дати трохи спойлерів з глав моїх впроцесників, а саме книг:

Спокуса чемпіона 

Хокеїст + студентка-журналістка, яка шукає невідомого їй батька, повʼязаного з хокеєм.

Таємна донька мільярдера

Політик + дівчина, з якою він колись переспав і в якої є дитина того віку, якого могла бути у них. Те, що вона його, він не припускає. 

Все одно моя

Дуже вперта жінка, яка пішла від чоловіка, не сказавши про вагітність, бо він дещо зробив...

(Соню називають однією з найтупіших моїх героїнь... Але як на мене, вона просто вперта)

Роман з босом

Дівчинку-мажорку хочуть видати заміж, щоб "врятувати" бізнес, вона грюкає дверима і йде, хоч батько і погрожує, що більше не дасть грошей...  І вона йде працювати на привабливого боса, от тільки хто він...)

Буду дуже вдячна за коментарі і підтримку книг, якщо вони вам подобаються))) 

ПРО СТАРІ СТРАХИ, ЗАМКНЕНІ ПІД СІМОМА ЗАМКАМИ 

Роман з босом

— Ти будеш прилаштована, і фірма не збанкрутує, — батько насупився. — Ти ледь в універі довчилась. Як довіряти тобі нашу корпорацію?! 

 — Але це якесь середньовіччя! — обурилась я. — Не хочу я заміж! Мені ще рано! Зливайте свої фірми якось без моєї участі. 

— Значить, без твоєї участі? — хмикнув батько. — Добре! Буде без твоєї участі!

— Ігорю, ну це ти вже перебільшуєш… — сказала Христина. — Яро, ніхто не забере твій спадок, це все навпаки треба, щоб ти не залишилась без нічого, як ти не розумієш… За чоловічим плечем ти будеш в безпеці. 

— Ні, Христю, вона надто розбалувалась! — батько похитав головою. — От якби вчилась, була б готова сама очолити фірму в разі чого, то ніхто б їй і слова не сказав! Але ж вона лінива і розбещена! Вона не розуміє, як важко заробляти гроші!

А ще зовсім нещодавно, коли я вступила на економічний на бюджет заради того, щоб він визнав мене, він так пишався… Хоча я завжди ненавиділа всю ту економіку і взагалі хотіла малювати. Але то треба було тільки мені… І мамі. Я тоді навіть конкурси виграла, ще в садку. Але потім моя мама…

Я відчула, як до горла підступає клубок. Серце забилось швидко, а перед очима була та картина, коли мені не було і пʼяти. Кажуть, малі діти не запамʼятовують таке,  але я все памʼятала надто чітко, немов це було вчора...

Роман з босом

ПРО МРІЇ ДИТИНИ І ЇЇ ОСОБИСТІ, ВІД ЯКИХ ЄВА ВТІКАЄ:

Таємна донька мільярдера

— Може, Марк стане моїм справжнім татом? — запитала вона тихо, вже коли я вмикала їй нічник.

Але я втекла від цієї розмови. Бо я була не в праві щось їй обіцяти. 

Треба йти в спальню. Уникати Марка у мене не вийде, хоч спокуса і велика. 

Коли заходжу в нашу кімнату, Марк дивиться на мене якось невдоволено.  Чи може, мені це здається, не знаю. Він лежить в ліжку і не зводить з мене погляду. 

Його погляд такий тягучий, мов патока, і я починаю в ньому вʼязнути. Моє серце завжди починало битися частіше, а в животі з'явились метелики, коли я ловила на собі цей його погляд. Але зараз я не знаю, як його сприймати. 

— Якщо хочеш, я можу зайняти одну з гостьових кімнат,  — кажу йому від дверей. 

— Ні, сядь, у мене є до тебе розмова, — він приймає сидяче положення і все так само дивиться на мене.

Відчуваю себе школяркою, яку викликав на розмову директор школи. Але підходжу ближче. Поки у нас з Софі немає плану, я маю бути податливішою. Не провокувати його. 

— Про що ти хотів поговорити? 

— Сядь біля мене, — він торкається долонею ліжка. 

В горлі збирається грудка. Я не хочу бути близько до нього. Тоді моє тіло дуріє, і починає жити окремо від розуму. Але вибору немає. ʼ

Таємна донька мільярдера

ПРО УЛЮБЛЕНІ ТІСТЕЧКА, ТАБЛЕТКИ І СЛЬОЗИ ВІДЧАЮ:

Все одно моя

Крихти падали на коліна, я навіть не помічала, як ковтаю тістечка одне за одним. А сльози текли без зупину. Вони змішувалися з цукровою глазур’ю, залишаючи солоні плями на пальцях.

Я відсунула тарілку — і рука наштовхнулася на пластиковий контейнер із відділеннями. Таблетки. Вчора я так акуратно розсортувала їх по днях: рожеві вранці, білі вдень, сині на ніч. Лікар сказав: «Головне — не пропускати, бо наслідки можуть бути серйозні».

Я відкрила контейнер, і раптом усі пігулки знову розсипалися по підлозі. Вони розліталися в різні боки, немов маленькі уламки мого життя. Я впала на коліна, почала збирати їх, але пальці тремтіли, і більшість вислизали.

— Господи, — прошепотіла я. — Я не витримаю цього.

У грудях піднялася хвиля паніки, така сама глуха і важка, як тоді в кабінеті лікаря, коли він сказав слово «вовчак». Наче моє тіло тепер — не моє, а якийсь ворог усередині.

Я схопила жменю таблеток і притисла до грудей. А потім розридалася вголос.

Все одно моя

І НАОСТАНОК ПРО КОТИКА, ДЛЯ ПОКРАЩЕНЯ НАСТРОЮ)

Спокуса чемпіона 

Я озирнулася — і мало не зупинилася на місці.

Рус.

Він сидів навпочіпки біля контейнерів. Його плечі, завжди розправлені, зараз трохи згорбилися. У руках він тримав паперовий стаканчик із молоком і підсував його до маленького клубочка сірого хутра. Кошеня жадібно сьорбало, час від часу поглядаючи вгору.

Я спіймала себе на тому, що дивлюся довше, ніж треба. Наче застала чужий секрет.

Він помітив мене. Різко випрямився, відкинув стаканчик у смітник і в одну мить знову став «королем льоду» — руки в кишенях, підборіддя гордо підняте. Тільки вуха зрадницьки налилися червоним.

— О, то ось твій справжній фан-клуб, — я кивнула на кошеня. — Маленький, але вірний.

— Це не мій фан-клуб, — різко буркнув він. — Воно… просто заважало.

— Ага. Заважало так сильно, що ти поділився з ним молочком? — я ледь стримала усмішку.

— Не все, що бачиш, треба виставляти на показ, — кинув він, відводячи погляд.

Я підняла брову.

— Ти ж живеш у камерах. Хіба не любиш світитися?

— Для роботи це інше, — відрізав він.

Кошеня в цей момент підбігло до його кросівка й обійняло лапками шнурівку. Я не втрималася й розсміялася.

— Ну все, воно тебе приручило. Тепер ти офіційний тато.

(Спокуса чемпіона )

І ЩЕ РАЗ ВСІ ВПРОЦЕСНИКИ:

Роман з босом (буду дуже вдячна за підтримку книги на старті)

Таємна донька мільярдера

Все одно моя

Спокуса чемпіона (буду дуже вдячна за підтримку книги на старті)

Дякую любі читачі і друзі автори, ви найкращі) 

Ваша Влада =)