Не можу не поділитися радістю — книга вже має понад 2000 переглядів! Це маленький, але дуже важливий крок для мене. Щиро вдячна кожному, хто читає, підтримує й надихає. Ви робите цю подорож особливою!

А ще залишу вам уривок, який мені особливо подобається:

На площі перед ЗАГСом зібралась строката, геть не класична публіка:рятувальники у парадній формі — горді представники своєї професії;байкери в чорній шкірі, з ланцюгами, татуюваннями й яскравими шоломами;медики — у білосніжних халатах з іменами, вишитими нитками кольору бордо.

Друзі. Родичі. Побратими. І перехожі — ті зупинялись, не в силах відірвати погляд.

І раптом — гул, який ніхто не сплутає: сирена.Мить — і з-за повороту виїжджає пожежна машина. Грізна, червона, блискуча до ідеалу. Вона повільно зупинилась, мов на параді, викотившись на площу, немов головний герой фільму.

Водійські дверцята відчинились. Із них — у повній офіційній формі, вишколений і водночас розслаблений, із легкою усмішкою героя бойовика — вийшов Лев. Його біла сорочка під форменим кителем була трохи розстебнута.

— Ну, де вона там… — пробурмотів він, оглядаючи натовп.

Арсеній, що стояв неподалік, стиха засміявся:— Юля не спізнюється. Вона створює ефектну появу.

І тут усе стихло. Натовп притих. Аж навіть вітер ніби зупинився.

Із-за рогу, мов кадр із музичного кліпу, з ревінням двигуна виринув мотоцикл. Потужний, хромований, мов блискавка, що ріже асфальт.

За кермом — вона.Юля.

Біла сукня зухвало поєднувалась із чорною шкіряною курткою та важкими байкерськими чоботами. Волосся — у відтінках вогню: від темного шоколаду біля коріння до вибухового мідного полум’я на кінчиках — виривалося з-під шолома, мов іскри.

Обличчя — з усмішкою, яка кидала виклик.Очі — яскраві, неспокійні, наче блискавки.

Вона зупинилась ковзанням, мов фігуристка на льоду. Наступної миті шолом злетів, і Юля, як з реклами свободи, крокувала до Лева.

Від неї ніби йшов потік дикої енергії — свободи, радості, любові й того унікального шарму, що поєднує шалену незалежність із безстрашною ніжністю.

Вона світилася. І зупинити цю енергію було так само неможливо, як зупинити вітер.

А поруч стояв він — Лев. У формі, з тією самою усмішкою, що мала в собі щось неймовірно життєствердне. Від нього йшла інша, але не менш потужна хвиля — енергія життя, сили, впевненості та світлої бадьорості.

Він був наче той, хто може тримати світ у рівновазі, не стримуючи бурю, а танцюючи в ній.

Чекаю вас у "Дим і мед"