Постійні читачі закрийте оченята, або одразу переходьте до щойно викладеної глави. Тут я маю справу з тими, хто у мене гостює вперше)

Уривок книги "Запах":

У сусідній кімнаті Лілу бездумно гортала стрічку соцмереж, аж раптом її вирвав із байдужості крик Ітана:

— А-а-а! Рятуйте!

  Дівчина підбігла, хотіла відкрити двері, але вони виявилися зачиненими. Тоді вона приклала вухо до них і запитала:

— У вас там усе добре?

— Усе під контролем, — миттєво відгукнувся Деррі.

— Не під контролем! — перекрив його Ітан.

  Лілу глянула в замкову щілину й побачила, що хлопець стояв на ліжку в позі, готовій відскочити будь-якої миті в будь-який бік.

— Ми ж домовлялися, — сказав Деррі, ставлячи коліно на край матраца й обережно підсуваючись. — Ти блідіший за стіну.

— З-забираю свої слова назад! — Ітан раптово стрибнув на сусіднє ліжко, як дика кішка, що рятується втечею.

  Телефон Лілу завібрував у руці.

— Та що тобі треба?! — зітхнула роздратовано вона й натиснула на виклик. — Алло!

— Ітане… це майже не боляче, — тихо сказав Деррі, просуваючись до нього. — Я зроблю все швидко, обіцяю.

— Ні! — хлопець зірвався з місця й підбіг до дверей, схопившись за клямку та панічно смикаючи її. Але було зачинено. Він різко глянув униз — замок порожній, а ключ в…

  Ітан глянув на Деррі.

— Що ти хочеш, Дейве? — запитала Лілу роздратовано, йдучи до столу на кухні під гупання кулаків по дверях позаду.

— А-а-а, Лілу, допоможи! — кликав Ітан, тарабанячи руками.

— Ні, Дейве, я вже казала — свій ліфчик на пам’ять не дам, — буркнула вона.

  На мить у кімнаті запала тиша.

— Е-е, ні! Ти у вікно не полізеш! — голосно вигукнув Деррі.

☞☞☞ Книга "Запах" з хепіендом (слеш, перевертні та люди, гумор, повсякденність, дружба… і ще купа всього цікавого)