Звичка, яку я відпускаю
Ось і настав той момент, коли історія доходить кінця.
Кожна глава для мене була маленьким ковтком щирості — з емоціями, музикою, кавовими ароматами й розмовами, які залишають слід.
І, мабуть, саме тому ця книга для мене особлива. Бо й у мене в шкільні роки була своя “шкідлива звичка” — прив’язаність до однієї людини, яку тоді складно було відпустити. Вона дуже відрізняється від цієї історії, але я не намагалася розповісти свою, я хотіла зробити її світлою і натхненною.
"Шкідлива звичка" — це не тільки про Христю й Даню. Це про всіх нас, коли ми вчимося бути собою, помиляємося, довіряємо, шукаємо опору й нарешті розуміємо, що наші звички, навіть найшкідливіші, — це теж частина шляху.
Я хочу подякувати вам за те, що читали, підтримували, писали свої думки й ділилися відчуттями. Ви зробили цю історію живою. ?
А тепер — час відпустити Христю, Даню, Марка й Поліну в їхнє нове життя. А я продовжуватиму писати й вірити, що наступні герої теж знайдуть відгук у ваших серцях.
До зустрічі у нових книгах! ?
З любов’ю, Tory
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПідтримую, підписалась)))
Вікторія Калиновська, Дякую ❤️
Успіхів і натхнення Вам у нових історіях. А шкільні роки — вони завжди будуть з Вами у пам'яті, і трохи тепер у книзі. Але ж головною є книга Вашого життя. І Ви пишете її вже красиво✨✨✨
Romul Sheridan, Дякую ? Дуже приємні слова
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати