Король мороку — оновлено!

Вітаю!

Запрошую до нового розділу роману "Король мороку".

Уривок

Різко обертаюся — і моє серце на мить завмирає, адже зовсім поруч зупиняється чоловік у мантії. Високий, кремезний. Від нього так приємно пахне, що в мене паморочиться в голові. Це щось дике та надто привабливе: здається, амбра, змішана із сандаловим деревом та мускусом, а ще присутні ледь вловні нотки чебрецю. І від того, що відбувається, мене переповнюють емоції та надто сильні відчуття. Присутність цього чоловіка дивно впливає на мене. Кров у венах кипить, тіло тріпоче, і мені до втрати свідомості подобаються ці відчуття. Цей чоловік просто стоїть, а таке відчуття, наче він торкнувся мене. 

Кліпаю, коли він так несподівано знімає капюшон. Мій погляд зупиняється на мужніх рисах. Оскільки ми стоїмо під ліхтарем, я чітко бачу чорне довге волосся, зібране у хвіст, високе чоло, чорні неширокі брови, великі очі, прямий аристократичний ніс, вуста з чіткими контурами. Легка щетина додає йому загадковості, а мужності — ямка на бороді. Мені здається, я навіть не дихаю, коли розглядаю його. 

Знову кліпаю, коли його вуста ворушаться. 

— Я гадав, ти не прийдеш... 

Цей голос заворожує, він ніби пестить і приємним теплом розсипається в мені. Я розгубилася, не знаю, що казати, як поводитися. Зрештою, як розуміти його слова? Витримую хвилинну незручну паузу й, нервово ковтнувши, несміло питаю: 

— Хто ти? 

Очі чоловіка звужуються, він буквально пронизує своїм відвертим поглядом, здіймаючи бурю емоцій у тілі. 

— Невже цікаво? 

Я стримую стогін, бо цей голос пробуджує в мені гріховні бажання. Він низький, з легкою хрипотою, і я шаленію від нього. Мені хочеться чути його ще. Розумію, що це щось незвичне та магічне, і це усвідомлення ще більше інтригує мене. 

Вирівнюю дихання й, примружившись, тихо випалюю: 

— Інакше я б не була тут. 

Помічаю, як кутики вуст чоловіка складаються у ледь вловній посмішці, а голос звучить загадково, розпалюючи ще більше цікавості в мені. 

— Пропоную продовжити розмову у замку, аби не мокнути під дощем, — злітає з вуст привабливого загадкового чоловіка...

Книга тут...

Приємних емоцій!!!

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Хто кличе «мамо…» в тумані?
Над стежкою мерехтять два бліді вогники. Жінка з ліхтарем зупиняється, прислухається, і з туману долинає тихе дитяче «Мамо…» Так починається мій короткий ролик про потерчат. За українськими повір’ями, потерчата
Лана огризається...
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення роману "МАМА для маленької донечки" уже у ваших книжечках: — Тоді я пропоную вам вакансію мами. Аня ж назвала вас мамою? А заодно вакансія дружини — мені теж не завадить
Ох, Бернаааард))) Оновлення "Відьми" чекає!
— Вона швидко вчиться, — озвався зі свого стільця Бернард. — Можливо, їй потрібен інший наставник, щоб розкрити потенціал? — Їй потрібен наставник, який не відволікатиме її під час роботи, — різко відповів Ренар.
Її обов’язки в замку завершені?
За кілька днів, зібравши в кулак рештки мужності, я прямую до кабінету господаря замку... На мені знову та сама сувора темно-сіра сукня — одяг, що нагадує про мої обов’язки, а не про наші нічні шаленства. Я стукаю у двері,
Мій ювілей♥
Сьогодні святкую тридцятий день народження і дарую максимально можливі знижки вам, мої любі читачі, на всі платні книги. *пішла снідати чаєм та тортиком*
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше