Рецензія-відгук на Прокляті землі Треурану автора Володимир Воробей 

Жанр: бойове фентезі.

***

Ця книжка майже пів року пролежала на полиці в моїй бібліотеці, усе чекала на свій час. І дарма! Бо такої захопливої історії я вже давно не читала. Вона стала для мене наче рятівним ковтком свіжого повітря після чергових банальних сюжетів у стилі «бос + секретарка».

Я почала читати її під час відновлювальних «тортур» на велотренажері, коли кожен рух дається з болем. Але ця книга настільки захопила, що біль відходив на другий план, стискаючи зуби я продовжувала крутити педалі, не відриваючись від сторінок.

Світ. Він добре прописаний і живий. Складалося враження, ніби я й сама там побувала. І що важливо — жодних питань до логіки світобудови не виникало.

Пригоди. Їх вистачало з головою! Можливо, навіть трішки забагато випробувань випало на долю головних героїв, але саме це й тримало у напрузі.

Персонажі. Всі різні, харизматичні та цікаві. Особливо сподобалися гноми. Шкода, що наприкінці історії їхні шляхи розійшлися, проте є надія, що в наступній частині вони знову возз’єднаються.

Недоліки. Найбільше кидалися в очі пунктуаційні огріхи. Мова місцями теж виглядала суперечливою — складно зрозуміти, чи це був свідомий прийом автора, чи наслідок впливу суржику.

Попри дрібні недоліки, книга залишила по собі надзвичайно яскраве враження. Вона дарує емоції, втечу від буденності й відчуття справжньої пригоди. Обов’язково читатиму продовження!