Ілюстрація трохи із запізненням, адже вона до 11 розділу книги Та все ж мені хотілося поділитися нею. Навіть була думка використати її для обкладинки… Але поки що вирішила залишити поточну.

"У наступному русі він раптово обернув мене, і я відчула, як моя спина торкнулася його грудей. Його рука ковзнула трохи нижче — обережно, але владно, — фіксуючи мене за талію. Я відчула, як він нахилився ближче й вдихнув повітря біля мого вуха. 
Моє дихання збилося. 
— Як мило... Фіалковий ірис, — прошепотів він. 
Мій пульс шалено закалатав. Парфуми... Я вже й забула про свій вибір… але тепер пошкодувала, бо Малрік точно протрактує це по-своєму. 
Він знову розвернув мене обличчям до себе, пильно глянув у вічі й промовив: 
— То що ж, принцесо, як довго ти планувала свій виступ у ролі безвинної нареченої? Якщо тобі є в чому зізнатися — краще зроби це зараз. Чому твій татусь так прагне цього шлюбу, а не лише відновлення союзу? Щоб мати шпигунку просто в моєму ліжку?
Тримаючись зі всіх сил, я не дозволила собі відвести погляду. Я не можу бути слабкою. Бо знала, що для нього це не просто політика — це гра, у якій він хоче побачити мою вразливість.
— По-перше, я не збираюся у ваше ліжко. По-друге, фіалковий ірис — одна з моїх улюблених квітів з дитинства, і те, що її завезли з Ноктурії, зовсім не означає, Ваша Величносте, що ці парфуми я обрала для вас. По-третє, щодо фестивалю — я була там лише тому, що хотіла хоч ненадовго втекти від тиску двору. Мені немає в чому зізнаватися й нічого приховувати. І, наскільки мені відомо, цього шлюбу прагнув і ваш батько, — відповіла я рівно. — Чи, може, ви звикли шукати відповіді там, де легше тиснути, а не там, де істина?
Його очі блиснули чимось гострим, але водночас чимось ще…  Цікавість? "