Новинка — Король мороку!

Вітаю, любі!

Вирішила спробувати себе у дещо новому для себе жанрі.

Тож запрошую до новинки.

Король мороку — уже чекає на вас!

Анотації 

Серпневий нічний дощ наче відчував емоції Ліри, що розривали душу... Міст у серці старовинного парку та мелодія саксофона, змінили холод її душі на тепло. 

Дівчина не знала, що того вечора зустріне чоловіка, який переверне її світ. 

Адріан Краншталь — власник примарного замку, спадкоємець стародавнього роду і той, кого вже кілька століть ніхто не бачив. Він довгожитель, а його життя — легенда. Погляд Адріана здатний змусити забути про страх та здоровий глузд. 

Він пропонує Лірі угоду: виконати її бажання жити три місяці у його замку в обмін на виконання умов, які вона дізнаватиметься лише у певний момент. 

Жодних питань. Жодного опору. Лише покора… і нагорода, яку важко уявити. 

Але чим більше ночей Ліра проводить у стінах замку, тим глибше занурюється у цю гру — гру, де межа між насолодою та небезпекою зникає. 

І тепер вона не впевнена, чи зможе піти, навіть коли термін угоди закінчиться.

Новинка тут...

Рада вітати на сторінках цієї історії!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Наталія Діжурко
15.08.2025, 17:00:29

Щиро вітаю з новинкою! Бажаю успіху!❤️❤️❤️

Інші блоги
Чи є у вас ємоціі, які ви не можете написати?
Впіймала вчора страшну річ. Перша година ночі, перевіряла арку третього тому і продумувала відносини між персонажами. І знайшла ємоцію, Яку тупо не можу писати — холодність. Коли людина з тобою говорить,але ємоційно тебе
Вгадаєте про кого буде наступна історія?
Читачам а телеграмі вистачило кількох хвилин, щоб здогадатися, хто буде наступним героєм... Був собі в одній історії другорядний персонаж. Позитивний такий, хороший. І хай би він собі жив, горя не знав, але ж треба було
Чому варто мати чернетку чи хоч загальний план...
Раночку всім) Знаєте, ніколи не думав, що от та моя звичка писати твори з голови, без доброго плану чи синопсису, буде йти проти мене... Як ви знаєте, в мене тут є два заморожених твори, які я б хотів усе ж дописати... І от
Кінець близько…
Кожна історія має свою останню сторінку. «Одружені незнайомці» вже майже дійшли до неї. В мене мурахи по шкірі від розуміння того, що вже завтра буде кінець. Стільки переживань, стільки болю й виборів — і все це
Вперше потрапила у віджет! ≽^•⩊•^≼
Неймовірно вдячна всім за таку увагу до моєї Пантери! Дуже приємно, що книга знайшла своїх читачів!♥️☺️ Дякую всім і міцно обіймаю кожного!❣️❣️❣️ Ось таку картиночку з майбутнього залишу тут☺️ Продовження
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше