Миру усім!

Запрошую до оновлення роману Єви та Романа!

УРИВОК 

Встигаю переступити поріг дому, як до мене біжить Юля.

— Романе Яковичу, вже обід, і ваша... — вона замовкає, опустивши очі, і вже за мить додає: — Єва Юріївна ще навіть не снідала.

— Де вона?

— У себе.

— Дякую, Юлю!

Відпускаю покоївку і, поклавши ноутбук у вітальні на диван, підіймаюся на другий поверх.

Постукавши у двері спальні дівчини, входжу всередину. Єва, як і вчора, лежить на ліжку на животі. Навколо повно тек та документів. Вона знову в навушниках і точно не чує та не бачить мого приходу. Ноги зігнуті у колінах, а сама вона щось однією рукою клацає у ноутбуці.

Повільно обходжу ліжко і зупиняюся навпроти. Лиш тепер вона підіймає на мене свої великі красиві очі і розгублено дивиться. Далі, щось тицьнувши, знімає навушники й сідає на ліжку. Мені цікаво за нею спостерігати, хоча напружує те, що вона оминає мене поглядом. Зітхаю, бо розумію, що, мабуть, відчуває ненависть та відразу до мене. Та я каятися не збираюся, якщо доля так розклала карти, отже так тому і бути.

Книга тут

Приємного читання!