Дух музею на захисті міста! Бойове фентезі

Кажуть, що після смерті душа ладна віднайти заслужений спокій. Втім допоки він потрібен своєму місту - шлях поміж стежками живих триватиме. Чию б подобу Музейник не обрав для наступної зустрічі з темними, він завжди йтиме до кінця.

Музейник

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Ріна Март

15.08.2025, 11:27:40

Зайшла до Вас на сторінку, а там стільки цікавого )) Підписалася.

Микола Давидкін

15.08.2025, 14:10:03

Ріна Март, Щиро дякую Вам за аванс довіри! Дуже приємно.

Лекса Т. Кюро

15.08.2025, 10:47:37

Добрий ранок, Миколо☀️
Додала і цей Ваш твір до бібліотеки. Зацікавив)

Нових натхнень Вам, успіху та якомога більше вірних, зацікавлених читачів!✨Чудового дня☀️

Микола Давидкін

15.08.2025, 11:18:13

Лекса Т. Кюро, Щиро дякую Вам за підтримку та добрі слова! Спасибі, що завжди підтримуєте! Вам мирного тихого дня, творчого натхнення і всіляких гараздів! ☀️

Микола Давидкін

112

відслідковують

Інші блоги

Сергій Ляховський

Надихаючий блог

Аудіоверсія торішнього блогу, що є корисним будь-якій людині, котра послідовно та цілеспрямовано лине до своєї Мети. Насправді цей текст був складений ще восени 2024-го, але я майже рік вагався, чи дійсно подібні публікації

Яніна Фенікс

Іду на конкурс

Я вирішила спробувати себе у конкурсі й подала «Бурштинову каблучку » на Дарк Роман Внесла кілька правок, щоб твір відповідав вимогам, і буду дуже вдячна за підтримку — читайте й коментуйте. Як бонус я виклала

Аса Шель

Літературний динозавр

То є я, яка пішла у Тік Ток (завіса). Насправді я довгий час не популяризувала свою творчість, бо не була великою фанаткою соціальних платформ. Завжди здавалося, що тексти мають говорити самі за себе. Нині маю більше

Софія Чайка

Новинка і Перші поцілунки!

Вітаю, мої любі читачі!) Сьогодні в рамках флушмобу #перші_поцілунки я почала публікацію емоційної та пристрасної історії, яку вже давно хотіла вам показати. Вона написана багато років тому, але зараз мушу привести її

Іванна Роман

Візуальний шум

Ми щодня живемо серед візуального шуму: екрани, вивіски, нескінченні стрічки образів. Очі встигають побачити більше, ніж серце — відчути. Іноді, щоб почути себе, потрібно не додати нового, а прибрати зайве. Тиша