Марафон «7 днів до книги»
День 3 – План чи імпровізація
Продовжуємо наш марафон і сьогодні заглянемо в творчу кухню письменника.
Є два табори авторів:
✨️ Планувальники – ті, хто перед початком роботи створює детальну «карту історії»: сцени, повороти, фінал. Їхня книга – як добре спланована подорож, де все передбачено.
✨️ Імпровізатори – сідають і починають писати, не знаючи, що чекає за поворотом. Для них історія – це пригода, яка розгортається прямо під пальцями на клавіатурі.
Я? Я між цими світами. План дає мені відчуття безпеки, а імпровізація – смак несподіванок. Іноді найкращі сцени народжуються саме тоді, коли дозволяєш собі відступити від плану.
Сьогодні пропоную вам невеликий творчий експеримент:
✍ Домашнє завдання для вас мої хороші: оберіть будь-яку сцену та напишіть її двічі – один раз за планом, інший – повністю на інтуїції. А потім порівняйте, яка версія дихає більшою свободою.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкщо чесно в мене в голові завжди є початок і кінець, основні якісь події книги, але чітко щоб прописаний план такого немає. Тому загалом можна сказати що це імпровізація з чітко окресленим початком, проблемою і метою твору та кінцем.
Спробувала зробити завдання і як висновок коли рухаюсь без плану то текст більш щирий і плавний, живий:)
Айріна Денг, Дякую, що приєднались до марафону❤️
І взагалі якось важко писати одну й ту саму сцену але різними методами.( По інтуїції, а потім по плану) Бо вже написав, пережив і вигорів, а потім вийшло по плану наче видавлюєш з не охотою із себе слова:(
Айріна Денг, Дуже цікаві спостереження! Ви чудово відчуваєте, як метод впливає на живість тексту. І так, писати одну сцену двічі справді складно — бо емоція вже прожита. Але можливо саме цей досвід показує, який підхід вам ближчий)
Я точно за імпровізацію сцен))
Якийсь загальний план мати і непогано, але у мене навіть буває так, що я не знаю точку Б))
Це чисто пазл — відкриваєш білий лист і ставиш запит Всесвіту: "Що сьогодні покажуть у новій серії?"))
Ольха Елдер, Така імпровізація часто приносить найсмачніші сюжети!)
Я взагалі люблю все планувати. З планом мені здається легше працювати.
Емілія Блеквуд, Оце я відчуваю що теж будуть зміни
У густому лісі, де сонячні промені ледве пробивалися крізь крони старих дерев, жили два лиси — брат і сестра. Брат, на ім’я Рудько, був сміливим і допитливим. Його вогненно-руда шерсть сяяла на сонці, а довгий пухнастий хвіст завжди був піднятий, коли він вирушав на пошуки пригод. Сестра, Лада, була більш обережною та спокійною. Її хутро було трохи темнішого відтінку, а очі — кольору лісових горіхів.
Рудько любив досліджувати нові стежки, а Лада віддавала перевагу затишній норі, звідки вона спостерігала за життям лісу. Одного разу Рудько знайшов галявину, повну соковитої ожини, але заблукав, повертаючись назад. Коли настала ніч, Лада відчула, що з братом щось сталося. Вона вибігла з нори і, покладаючись на свій нюх, знайшла його. Разом вони повернулися додому, де Лада поділилася з Рудьком своєю мудрістю: "Ліс — це не тільки пригоди, але й дім. Іноді найкраща пригода — це знайти дорогу додому". Відтоді вони завжди подорожували разом, поєднуючи сміливість Рудька та розсудливість Лади, що робило їх неперевершеною парою лисів.
Ася Рей, Дуже яскраво й атмосферно! Ви чудово передали характери й зробили героїв живими. Дякую, що поділилися!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати