Вітаю, любі!

Сьогодні завершується книга "Після ночі кохання..." — це історія Даяни та Каріма.

Цей роман дався мені нелегко. З самого початку ця парочка жила своїм життям.

Даяна — відома ді-джейка, яку покинули біля вівтаря, чим вбили довіру до сильної статі.

Карім — відомий бізнесмен. Розлучений, який теж не плекає особливої довіри до прекрасної статі.

Герої — обоє сильні, харизматичні, вперті та вольові. І якщо чесно я вже гадала вони розійдуться ще на половині роману, але...

На щастя, здалося, хоча герої солідно вибісили мене. Але сьогодні все завершиться хепіендом. І вже чомусь навіть розлучатися з ними не хочеться...

Але потрібно, бо зовсім скоро їхнє місце займе інша вибухова парочка. Тому відпускаю щасливчиків і всім дякую, хто проживав цю історію зі мною!

Уривок

Тільки встигла все посортувати та переодягнутися, як у мою спальню входить Карім. Він теж уже переодягнений і впевненою ходою наближається до мене. Я маю до нього розмову, напевно, добре, що він прийшов. Я ще від учора мізкувала, як з ним про це поговорити. Але відкладати не хочу.

— Де дівчата? — напружено питаю.

Чоловік полонить мене в обіймах і з посмішкою відповідає:

— У вітальні. Завантажили Романа, він з ними грає в дочки-матері.

Тепер посміхаюся я — від уяви цього кремезного чоловіка з лялькою в руках. Хоча це добре, що діти зайняті — ми зможемо спокійно поговорити.

— Даяно, може, ми теж постараємося на братика або сестричку?

Спантеличено кліпаю, розумію — він жартує, але зараз мені не до жартів.

— Каріме, я хочу поговорити...

— Про що? — одразу хапається він за мої слова.

— Про нас.

— Я слухаю, — примружується він.

Набираю повні легені повітря. Не знаю, з чого почати, але ця розмова мусить відбутися.

— Каріме, нам з донькою було добре у тебе, але Кравченка спіймали, і нам пора додому...

Обійми Новака враз стають міцнішими, погляд — суворим, а в голосі звучить власність:

— Даяно, я нікуди тебе не відпущу...

— Каріме, припини! — перебиваю чоловіка. — Якщо ми залишимося, цього не зрозуміє ніхто...

— Даяно, якщо ви підете, цього не зрозуміє ніхто. Моя колишня вчора сказала, що я зробив відмінний вибір, бо вона чекала, що це буде якась вертихвістка, — він переводить подих та додає: — Хоча справа навіть не в тім. Я б не прислухався до її думки в будь-якому випадку, але погодься — чути це від колишньої шалено приємно. Бо ж я обирав серцем.

Слова про колишню кольнули, але в них немає нічого такого... радше навпаки. Примружуюся та на останні слова чоловіка з сарказмом кидаю:

— Здається, твоє серце на час твого вибору було в іншому місці.

— Хтось зараз договориться, — невдоволено бурчить Карім.

Після ночі кохання...

Щиро дякую, мої найкращі!