!!!продовження магічних пригод Леди та Теодора!!!

Привіт, мої "сяючі діамантики"! 

Просто залишу тут для вас невеличкий ФРАГМЕНТ з наступного РОЗДІЛУ фентезі "Дракон відлетів на світанку"  та візуал, щоб познайомити з НОВИМ ПЕРСОНАЖЕМ.

Готові? 

***«Заплющ очі, принцесо, або краще взагалі відвернися, – знову пролунав мій голос у її голові, – бо щойно я торкнуся браслета…»
Я забрав прикрасу, а вуста Леди склалися в протяжне «ооооо!», юнак же у неї за спиною обурено лайнувся, оскільки я знову набув людської подоби, себто – мою голизну не приховувала навіть шерсть вовкулаки .
– То що, мої юні друзі: продовжимо наше несподіване і поки не вельми приємне знайомство?
Принцеса не зводила очей з мого лиця, боячись, видно, ковзнути поглядом «не по тих» місцях, хоч невдовзі в обличчя мені не дуже чемно прилетіла сорочка, яку її супутник поспіхом стягнув із себе і кинув мені, бажаючи, аби я прикрився.
Безперечно я був ширший за нього в плечах та й взагалі статурою, тому й не намагався втиснутися в цю одежину, зате зумів сяк-так пов’язати її на стегнах: згодиться, поки хтось із них не принесе мені мій плащ, який висів біля столу в залі, де я не так і давно мирно попивав винце та спостерігав за виставою, яку влаштувала королівська донька. Побачивши це, хлопець закотив очі під лоба і кинув недбало:
– Навіть не думай мені її повертати: залиш собі!
– Пробач, що Теодор вдарив тебе по голові і що я так не чемно з тобою повелася… спершу. – Принцеса продовжила пильно вдивлятися в моє обличчя, голос же її злегка тремтів. – Я не знала, які в тебе наміри, а Теодор мене захищав.
Отже, я не помилився і юнак, що добряче мене вгатив дровинякою – не хто інший, як спадкоємець трону Лотрії Теодор Денлок. А хто б іще це міг бути, якщо мова йде про майбутню правительку Земель Етанойських? Та весь Етаной тільки про те й гуде, що принц не відходить від красуні Леди ні на крок – такий він у неї закоханий. А так і не скажеш, якщо глянути збоку… Хех, та що в них за стосунки, якщо тільки при мені Леда вже рази три – не менше, – начхала на прохання свого нареченого. Боги свідки: цікавенька з них парочка!
– Для початку, Ваші Високості, мене звуть Кристоф... ***