Сабріна зупинилася біля дверей у свою кімнату, і коли на горизонті з’явився Кол, вона жестом покликала його до себе:  

— Зайди.  

— Ні. — Він одразу відмовився. — У вас скоро ще одна зустріч.  

Кол не брехав. Щоб казино встигло переїхати, їм доводилося тягнути час і підключати зв’язки. Звісно, саме приміщення ніхто не міг перевести, але вони могли зникнути, залишивши мінімальну кількість слідів. Їм на руку грало те, що пан встановив деякі контакти серед вищих чиновників.  

— І що?! І що?! — Вона вчепилася руками у волосся на голові. — Я буду в кращій формі, якщо ти приділиш мені трохи часу! — Сабріна кинулася до нього з кулаками.  

Кол легко заблокував удари, перехопивши її за зап’ястя. Він нахилився до її шиї з тонким ароматом незнайомих ванільних парфумів. Мабуть, вона розпорошила на себе щось із флаконів, які їм люб’язно поставили у ванній.  

— Я хочу піти.  

Вона повільно підвела на нього очі. Вони подивилися один на одного.  

— Учитель піде зі мною.  

— Ти кинеш мене..? — Прошепотіла Сабріна.  

Кол відпустив її й знизав плечима...

ОСТРІВ РОЗБИТИХ СПОГАДІВ. ЧЕРЕЗ ДЕНЬ О 21:00

Ваша улюблена авторка, 
Olha Alder ღ

Телеграм-канал "Вільхова садиба"