У Сергія законна дружина, а ще коханка та син. Затишок вдома, палкі побачення під час "відряджень"... Але він навіть не уявляє, що буде, коли обидві жінки дізнаються правду і зустрінуться.

Бонусна глава "Колишніх" - сьогодні, а поки що маленький "кусь"

Дверцята ліфта відчиняються і я, навіть не повертаючи голови, розумію, що час ікс настав. Омельченко втрачає красномовність і просто застигає на місці.

– Добрий ранок! – Людмила підходить до нашої невеличкої компанії, але звертається здебільшого до мене. Бачу, що вона ледь може розмовляти, а тому беру ініціативу на себе.

– Ось всі й в зборі. Сергію, ти нічого не хочеш сказати? 

– Про що? Я досі чекаю на пояснення!

Цього разу він грає погано, але розумію, куди веде. Просто намагається прикинутись, що нічого не знає, перетворити мене на ревниву дурепу, яка влаштувала ганебну сцену.

– А потрібні пояснення? Впевнений, що хочеш, щоб я все просто зараз розповіла?

– Припини, ходімо, поговоримо вдома! 

В холі нікого крім нас немає і Омельченко сподівається, що зможе  втекти, але я не збираюсь далі мовчати! 

– Вибач, я іншої думки! Ігорю, тут тільки ви незнайомі з Людмилою, це ще одна дружина Сергія. Я подумала, що вона розділить з нами свято, чи не так? Ми ж майже рідні люди!

Якщо як я любите історії, де у колишніх є другий шанс, запрошую приєднатися до читання))) Ваша Єва Родзинка