Рецензія на "Полювання на лисицю" марафон

автор Діана Козловська. Твір https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-lisicyu-b407716

в рамках марафону Тетяни Гищак https://booknet.ua/out?url=https://booknet.ua/out?url=https://booknet.ua/out?url=https://booknet.ua/blogs/post/363457

Жанр: містика, жахи

Сюжет: Село. Мати чотирьох дітей Соломія дізнається про зраду чоловіка. І не просто зраду. 16-річну рудокосу Мар'яну чи не пів села вважає відьмою. Авжеж, саме так вона й звабила батька чотирьох дітей! Але не завжди чутки виявляються просто чутками. Соломія хоче дізнатися правду і запускається ланцюг трагічних подій.

Позитивні сторони твору: 1.Передовсім задум. Мета показати внутрішній світ кожного з героїв з різного боку, неупереджено. Вказати на повсякденну байдужість суспільства до чужого болю і нездорову цікавість до чужого нещастя. Слідування героями чужому вибору, "бо так всі роблять" ігноруючи власні потреби, власні мрії, яке призводить до того, що життя стає нестерпним і звинувачувати в цьому немає кого, крім себе. 2. Самі герої. З одного боку - їх проблеми типові і життя досить шаблонне. З іншого - вони не виглядають картонними, відчувають справжній біль і попри це, кожен з них намагається чинити так, як правильно не лише в очах суспільства, але й своїх власних. 3. Сам образ Мар'яни - рудокосої відьми, що піклується про лисицю - яскравий і незбитий.

Мінуси твору: 1. Задум хороший, а от виконання не дуже. Коли в одному абзаці той самий герой виглядає слабохарактерним егоїстом, в другому - байдужим і черствим, а в третьому - чоловіком, що несе важку ношу без вдячності чи розуміння тих, задля кого він і намагається. Коли негативна героїня постає то чистим дитям, то втіленням зла, а позитивна - то втомленою до краю жінкою, що здатна пожаліти суперницю, то черствою і байдужою до горя дитини людиною. Це викликає відчуття шизофренії автора, оскільки все оповідання ведеться від третьої особи. На мою думку, зарадити цьому могла б зміна оповідачів - різні глави від імені різних персонажів. Це найлегший шлях. Інакше треба одразу будувати об'ємний портрет персонажу, а не окремі плоскі грані. 2. Зрозуміло, що оповідання коротке, і багато там не розпишеш, однак все-таки ближче до кінця події виглядають досить схематично, а не художньо. 3. Образ найбільш загадкового персонажа - негативної героїні Мар'яни ( а може й не негативної, а одночасно жертви і ката) найбільш плоский. Можливо, тому, що це шаблонний портрет негативного героя " який став таким, бо його ображали в дитинстві". 4. Той момент, коли оригінальність твору зіпсувало тяжіння гг до Мар'яни, як до жінки. Тоді, коли автор дає зрозуміти, що самотній чоловік ставився до неї як до дитини і шукав просто людського тепла робив твір більш живим, об'ємним і не шаблонним. Я розумію, чому так зроблено, з огляду на фінал, але тим не менш.

Підсумовуючи: Мені сподобались декорації, сподобались герої і їх ролі. Але історія між ними могла б бути цікавішою. Потенціал відчувався значно більший.