Рецензія

Що ж, я не дуже полюбляю робити рецензії, але тут окремий випадок. Постараюсь без спойлерів.

«Керування зоряною ескалацією», автор Мytr.

Почну напевно з того, що я нічого не очікував від книги, я просто захотів почитати в своє задоволення. І перше, що помітив – доволі прописаний головний герой. Ще з першого розділом нас знайомлять з хлопцем на ім’я Монк, який закінчує крутезну зоряну академію. А все для того, щоб отримати омріяний шлях до зірок. Але життя привносить свої корективи: ні направлення, ні можливості самому знайти роботи, а тільки безвихідь. І рішення… наче контракт з Дияволом.

Що окремо сподобалось - герой не здавався. Майже за всю книгу (що є, 19 розділів), він не опускає руки і рухається далі, плескається та намагається вибратись з того болота, куди його затягнуло. Чи хоча б лягти в багнюку так, щоб зручніше було.

Я не буду прописувати весь його шлях, від кадета академії до впевненого в своїх силах спейсадміна (айтішник, енікейщик, технік?), а потім вже невезучого шпигуна, та можу поміти його розвиток. Як чоловіка та як спеціаліста.

Взагалі, прослідковуючи сюжет, зрозумів, що це більше схоже на пролог до чогось більшого. Ви знаєте ці історії, де за величним адміралом флоту чи капітаном корабля існує його історія, де все починалось з крутіння гайок на старому кораблі? Ось це щось схоже по духу. Тим паче, мати такий колоритний кораблик Нова, який працює на лайці і безумстві.

Автор взагалі любить прописувати деталі в персонажах та в середовищі де відбувається дія. А вторинні герої прямо вирізняються і не є картонними, як масовка для героя. Та інколи ці подробиці гальмують динаміки, проте перед очима розкривається вся сцена, як задумано автором. Чи буває таке, що вторинні герої стають цікавішими за головного героя і це зіштовхує з думкою: а хто тут все ж таки головний герой?

Хоча про сам всесвіт не розповідають одразу, поступово ти збираєш по частинам, що таке Республіка, що таке Домініон, що сталося з Террою (Землею) і багато дрібних деталей, які розсипані по всій книзі. Кому треба – зрозуміє, а кому ні – просто пропустить. Це рішення дуже непогане.

Похвалили, а тепер буду посварити ж треба. ПОМИЛКИ. Їх дуже багато, треба займатися вичиткою, при цьому більшість це прості одруковки. Ще в мене багато питань, чому не можна написати «четвертого дня» чи «ліфт номер чотири», а пишеться «4го дня», «ліфт номер 4».

А ще… де КОСМОС БЛЯХА?! Мій космолюб зіштовхнувся з соціальною фантастикою, де більше спираються на стосунки, відносини і розвиток, ніж на космічні бої, дослідження і т.д.. І це боляче. Герой по більшій часті проводить чи ковиряючи техніку, чи тренуючись (примусово), чи розмовляє. Єдина надія, що це дійсно, як пролог до чогось масштабного.

Якщо ж ви готові, розслабитись і отримати задоволення від розвитку персонажа та його історії, а також світу навколо нього – прошу до прочитання. Та й судячи з назви книги, нас чекає щось неймовірних масштабів.