Приїжджаю до Влада, охоронець на вході відчиняє ворота. Підіймаю брову, зазвичай я ввечері не заїжджаю машиною в гараж, бо мені ще додому їхати.

Якщо тільки… Дідько! Машина взагалі-то Розовського. Невже Влад вирішив мене все-таки звільнити? Неприємно… Та й по моїх планах розширення це буде колосальний удар.

Судомно намагаюся проаналізувати можливі варіанти.

Про всяк випадок забираю з машини всі особисті речі. У багажнику лежить черговий рюкзак з усім необхідним на випадок непередбачених подій. Складаю туди все, що вигріб із бардачка.

Речі залишаю на посту охорони та заганяю гелік у гараж. Виходжу й оглядаю машину... Дзеркало, пошкоджене після падіння на нього Кіри, замінено. Стоїть оригінал. Ніяких подряпин немає.  Влад не матиме підстав для претензій. Я повертаю йому машину цілою та неушкодженою. Чого не скажеш про мій внутрішній стан.

"ВДАЙ З СЕБЕ МОГО ЧОЛОВІКА"

Продовження щодня (чи щоночі?) о 00:00!