Вітаю!

Запрошую до нового розділу роману "ПЕРЕСЕЛЕНКА".

Уривок

— Мам, я їсти хочу, — тихо кидає мала.

Серце стискається. Веду малу до крамниці, бо ж мушу хоч чимось її нагодувати.

Магазин саме зачинявся, продавчиня накричала на нас за пізній візит, але все ж продала нам продукти. Я купила доньці крекерів, чай у пляшці, собі воду, і ще варену ковбасу та овочі.

Почуваю провину за таке харчування доньки, але ж не морити її голодом. Доки донька смакує крекери, їду шукати двір баби Ярини. За вказівками старости їдемо в кінець села, і справді, на самому окрайку, подалі від усіх хат, стоїть два двори. Всі в заростях, одного будинку майже не видно з-за густого, зарослого високим бур’яном саду.

Зупиняюся біля так-сяк доглянутого двору і плекаю надії, що та баба Ярина нас не прожене. Бо ж скоро ніч, і якщо нам не пощастить — доведеться шукати найближчий хостел. Аби хоч трохи відпочити з дороги, бо почуваюся такою виснаженою, наче вагон з мішками розвантажувала весь день.

Книга тут...

Мирного дня!