Хранитель зачарованого лісу — одразу три розділи!

Вітаю!

Хранитель зачарованого лісу — оновлено!

Уривок

— Що це за фортеця? Хто там живе? 

— Це мій дім, а скоро стане і твоїм, — цілком серйозно відповідає чоловік. 

Не маю сил сперечатися, лише зітхаю: стане моїм — то моїм. Хоча від його слів мені не по собі. Я ж звикла вести активне життя. Нічні клуби, різні тусовки, постійний рух та спілкування — я не зможу жити серед цієї сірої буденності. 

Звісно, у лісі красиво, але я розглядаю це лише як варіант вихідного дня: прийшла, погуляла, набралася сил — і додому. Але жити тут? Ні! Тут одичавіти можна. Я точно так не зможу жити. 

— Зможеш, Офрино, ще й як зможеш, — раптом порушує тишу чоловік. — Ти просто іще не пробувала. 

— Хіба ти зачиниш мене у підвалі і не випускатимеш? — невдоволено фиркаю. — Я ж від нудьги пропаду. 

— Не пропадеш, квітко, і нудно тобі не буде — повір! 

— Ти ж не знаєш, що я відчуваю, то й не можеш мене запевняти. 

Переводжу пильний погляд на чоловіка, а він, посміхнувшись, кидає: 

— Не буду сперечатися, але й тебе попрошу не забігати наперед...

Книга тут...

Приємного читання!

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Хто кличе «мамо…» в тумані?
Над стежкою мерехтять два бліді вогники. Жінка з ліхтарем зупиняється, прислухається, і з туману долинає тихе дитяче «Мамо…» Так починається мій короткий ролик про потерчат. За українськими повір’ями, потерчата
Лана огризається...
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення роману "МАМА для маленької донечки" уже у ваших книжечках: — Тоді я пропоную вам вакансію мами. Аня ж назвала вас мамою? А заодно вакансія дружини — мені теж не завадить
Ох, Бернаааард))) Оновлення "Відьми" чекає!
— Вона швидко вчиться, — озвався зі свого стільця Бернард. — Можливо, їй потрібен інший наставник, щоб розкрити потенціал? — Їй потрібен наставник, який не відволікатиме її під час роботи, — різко відповів Ренар.
Її обов’язки в замку завершені?
За кілька днів, зібравши в кулак рештки мужності, я прямую до кабінету господаря замку... На мені знову та сама сувора темно-сіра сукня — одяг, що нагадує про мої обов’язки, а не про наші нічні шаленства. Я стукаю у двері,
Мій ювілей♥
Сьогодні святкую тридцятий день народження і дарую максимально можливі знижки вам, мої любі читачі, на всі платні книги. *пішла снідати чаєм та тортиком*
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше