Кажуть, якщо ти чуєш голоси — варто звернутись до психотерапевта.
Я звернулась до клавіатури.
Вони приходять вночі. Не в білих халатах, а в латах, з цигаркою в зубах чи зі шрамом на душі. Вони шепочуть, кричать, співають — і вимагають: "Пиши. Про мене. Зараз."
Я їм, буває, кажу: “Слухай, принце, я хочу спати, в мене мала з температурою, чоловік хропе, а спина відвалюється після п’яти годин редагування твоєї батальної сцени.”
А він у відповідь: “Мовчи, жінко. У мене тут зрада, кров, і пророцтво.”
І я пишу.
Бо як не напишу — вони ображаються. Зникають. І тоді страшно: порожня голова, мовчазна кімната, і ніхто не хоче вбивати, зваблювати чи рятувати імперію. Найгірше — це тиша. Авторська пустка.
Це не я вигадую історії — це вони обирають мене, щоб я їх записала. Я — просто медіум. В одних духи, а в мене — герої.
Іноді я сперечаюсь із ними. Кажу: “Ні, ти не можеш пробачити свого ворога, це не в твоєму характері.”
А він такий: “Я змінився. Я більше не той. Пиши.”
Ну як тут не послухатись?
А в тебе вони говорять? Чи, може, мовчать образливо, поки ти силуєш їх жити в сюжеті, який їм не підходить? Розкажи. Бо якщо ми всі злегка шизофреніки — то чому б не поділитись голосами в голові?
P.S. Запрошую за лаштунки своєї творчості, в мій телеграм-канал "Муза під шафе".
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТа ми тут усі з одним і тим самим діагнозом, але ніхто не скаржиться. А головне, що ми не буйні. Сидимо собі спокійно та творимо за клавіатурою))
Мельська Наталі, Весело вашим вдома)))
А в мене син сказав якось: " моїй мамі й пити не треба, вона в нас ітак притрушена" )))) коли я вип'ю, я спати хочу)))
Так, так, це таки шизофренія! А ще ті герої сперечаються, кохають, вбивають ненавидять, і є повною протилежністю самого тебе. Інколи вживають мову й слова, які ти в житті не наважуєшся сказати. А ще — далекі світи, інші планети, істоти ксеноморфи й гуманоїди й безтілесні сутності. Вони щось бурмочуть, інколи торкаються тебе, щоб ти не відвернув увагу. То, що це, якщо не шиза??))))
Romul Sheridan, Думаю це чарівно так сприймати усе!) треба теж потоваришувати зі своїми альтер-его)
Бо вигаданих сюжетів не існує, автор просто зчитує сюжет із поля варіантів і потім просто записує його. Наскільки майстерно записує , то вже інша справа. Наприклад, я вважаю, що такі книги як "Гаррі Поттер", "Сутінки" вигадати неможливо, тільки зчитати з тонкого світу, з тих магічних світів, де вони існують вже ці герої. Отже, кожен автор є медіумом, наскільки вправним уже залежить від його навиків.)))
Вікторія Калиновська, Ого, дуже цікава думка. Ніколи не дивилась з такої сторони
Треба буде якось зануритись і самій у такі міркування!
Це досить цікаве дослідження. Мої персонажі теж досить часто зі мною розмовляли. Іноді саме до мене, а не просто між собою. І від цього іноді волосся на голові ворушилося від усвідомлення, що це можливо не просто вигаданий персонаж... Іноді таке від них випливало, що моторошно було.
Мельська Наталі, ))))
Ну це дзвіночок.
Дзвіночок, що потрібно й надалі творити і створювати власні світи))
Кері Блек, Так, мабуть) Згодна з вами
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати