Подяка за бестселлер + оновлення!

Мирного вечора, любі!

Щиро дякую, за вашу підтримку та увагу! Саме завдяки вам мій роман "Після ночі кохання...", опинився у бестселлерах!

Запрошую до нового розділу.

Уривок

Вкривши малих і увімкнувши нічну лампу, покидаємо спальню разом. Йдемо широким коридором, і коли опиняємося навпроти моєї спальні, Карім звертається до мене:

— Даяно, давай повернемося в ресторан?

Пильно зиркаю на чоловіка й без емоцій цікавлюся:

— Каріме, для чого повертатися? Якби ми ще були парою, то я б подумала, а так — реально не бачу сенсу повертатися. Не хочу зайвих пліток.

— Даяно, ну припини, — скорочує відстань між нами чоловік. — Хай собі говорять. А у нас такого шансу більше не буде...

Примружуюся, адже останні слова зачіпають мене, тому перепитую:

— У нас? Каріме, послухай, ніяких нас немає. — Зволожую вуста й на емоціях у пів тону продовжую: — А те, що я переїхала до тебе?! Це лише тимчасово! Доки все не владнається.

— А що потім? — сухо цікавиться Новак, відверто заглядаючи в мої очі.

— Потім я повернуся додому, а може — переїду жити окремо...

— А як же твоя робота і донька? Ти ж не зможеш залишати доньку одну?!

Я набираю повні легені повітря й, видихнувши його, відмахуюся:

— Каріме, я ще нічого не вирішила. У мене поки відпустка, а далі — видно буде...

— Зрозуміло, — без емоцій кидає він і знову питає: — Даяно, може, все ж передумаєш щодо повернення у ресторан?

Лиш не погоджуючись, хитаю головою на його слова.

— Я хочу уже лягти. Я втомилася. Але ти можеш поїхати без мене.

— Даяно, я без тебе нікуди не поїду, — вперто заявляє чоловік. — Я хочу, аби ти була поруч.

Мене оте «хочу» дратує. Не маю сил та бажання ані щось казати, ані сперечатися, тому прощаюся:

— На добраніч, Каріме! Спасибі за твою людяність та готовність допомогти. Мені дуже приємно! А зараз вибач — я справді хочу відпочити.

Після цих слів прочиняю двері своєї спальні.

— Даяно, якщо не хочеш їхати, то давай спустимося вниз, приготуємо коктейль і просто поговоримо. Ще ж рання година?!

Бестселлер тут...

EPd_2NbJ — Я буду кохати тебе вічно

v1-wfzZ4 — Після ночі кохання...

Тихого вечора та приємних емоцій!

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тая Бровська
02.08.2025, 19:54:37

Це круто!
Щиро вітаю з бестом!❤️❤️❤️

Лія Тан
03.08.2025, 13:39:56

Тая Бровська, Безмежно вдячна за підтримку!!!❤️❤️❤️

avatar
lanachak
02.08.2025, 19:51:44

Вітаю з бестом! На жаль не встигла Після ночі кохання ()). Дякую автору за можливість)))

Лія Тан
03.08.2025, 13:39:35

lanachak, Щиренько дякую!!!♥️♥️♥️

avatar
(Ivanka)
02.08.2025, 19:47:12

Вітаю сонце ❤️ Головне здоров'я та багато сил для написання. Дякую за можливість. Обіймаю ❤️

Лія Тан
03.08.2025, 13:39:01

(Ivanka), Щиренько дякую, моя люба, за приємні серцю слова!!!♥️♥️♥️

avatar
Тетяна Маркова
02.08.2025, 19:34:54

Вітаю з такою чудовою новиною!Нехай там тримається якнайдовше ♥️
Дякую за подарунок v1-wfzZ4

Лія Тан
03.08.2025, 13:38:29

Тетяна Маркова, Спасибі, Тетянко, за підтримку та милі серцю побажання!!♥️♥️♥️

Щиро вітаю з бестселлером! Історія того варта!♥️♥️♥️

Лія Тан
03.08.2025, 13:38:03

Наталья Русанова, Спасибі, Наталочко!! Дуже приємно!!♥️♥️♥️

avatar
Лана Рей
02.08.2025, 19:28:27

Вітаю з бестом! Успіхів і багато вдячних читачів. ❤️ ❤️ ❤️

Лія Тан
02.08.2025, 19:30:53

Лана Рей, Сердечно дякую, люба, за підтримку!!!♥️♥️♥️

Інші блоги
Вони б мені ще ляльку підсунули…
Хуачжі були настільки безвольними, що не мали не те що власної думки, а й думок узагалі. Звісно, дехто чинив внутрішній опір, але були й такі, як наш Ча-ер: слабкі, зломлені, із опущеними руками... “— Ідеальний омега,
Будеш крекер?
Холод проймав до кісток. Скупе освітлення ніби знущалося над нею, осяваючи змучені обличчя довкола, проте не даруючи тепла. Сімнадцять днів ув’язнення. Сімнадцять довгих ночей без зв’язку зі світом. Цей підвал став
Щира подяка за підтримку!
Щира подяка за підтримку моєї книги! Від усього серця дякую вам за теплі слова, рекомендації та довіру до моєї творчості. Кожна згадка, кожен відгук — це не просто підтримка, а справжнє полум'я, яке надихає творити
Фінальна зустріч: чи прийме вона подарунок знову?
Вітаю! Сьогодні ми знайомимося з фінальною сценою твору Покликані У цій сцені ми бачимо останню зустріч і розмову брата та сестри. Ми бачимо, як Вікторія віддає Віктору його подарунок — золотий кулон. Спойлер: запам’ятайте
Безмежна вдячність кожному! ☺️ ♥️
Напевно, кожен розуміє, як без підтримки важко. ♥️ Мені пощастило: на Букнет у мене є підтримка! ☺️ Тому в цьому блозі хочу подякувати кожному, з ким мені пощастило познайомитися, зокрема: Анні Лір, Еларен
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше