Темні душі 3 глава:

Я починаю поливати будинок бензином.

— Що ти робиш?! — кричить у спину.

— Хочу спалити це місце до чортової матері.

— На вогонь збіжаться всі! Ми не встигнемо поїхати…

— Ріку! — мій голос зривається. Сльози течуть обличчям, не зупиняються. — Там, у будинку, моя тітка. І, я впевнена, її чоловік. Вони мертві, хоч і гупають у стіни… — показую пальцем на дім. І як підтвердження, ми чуємо глухе гупання і скрегіт. — Напевно, вони заразилися і встигли вкусити Любов… А вона закрила їх у будинку. Закрила батьків, щоб ніхто більше не постраждав… Моя смілива дівчинка…

Рік мовчить. Можливо, йому бракує слів, або, просто, не хоче сперечатися.

Поки я поливаю доріжку до самих білих воріт, він підганяє машину, розвертає, відчиняє пасажирські двері, щоби я могла швидко застрибнути.

Я кидаю порожню каністру у двір, дивлюся на будинок.

— Дякую вам… — шепочу, дістаючи з кишені сірники. Клала їх ще в супермаркеті, коли сподівалась знайти сигарети. Руки тремтять.

— Дякую, що турбувалися про мене, коли моїх батьків не стало… що були поруч… Врятували мене. Забрали до себе. Дякую вам…

Запалюю сірник.

— Зустрінемось колись… на тому боці.

Сірник падає в калюжу бензину біля моїх чобіт. Полум’я спалахує, повзе доріжкою, підіймається по дерев’яних сходах, охоплює веранду, де лежить тіло Любові. Лізе вище, всередину.

— Сідай! — кричить Рік.

Я обертаюся і роблю, як він каже. Зачиняю двері.

Ми рушаємо, залишаючи позаду вогонь, що жере дім.

The Neighbourhood - Unfair