Іва Дюваль

01.08.2025, 15:03:06

Моє Ім'я, настільки божевільне, що навіть виговорити важко... Мені самій. Але то деталі, до них не вдаємось. Воно звучить, як щось між "Апчхи" і "йо, блін" Щоранку я прокидаюсь у найліпший для психів час. Ви самі не повірете, але біля мене сидить Бегемотик з Ріжками і рожевими очима.... А ой... То відображення в Дзеркалі.... Найбільше я боюсь, що мене таки признають божевільною, хоч слабкість моя, як раз у "нормальності", бо це найогидніша рамка цього світу. В місті мене знають, як недолугу бобриху, що плутає чиїсь нерви з сосною, тому гризе і їх, Але мій справжній титул - Леді "дого-язиката-не спотикайся" ( Ну, принаймні мені це казали так часто, що здається читали титул, шось типу: "Граф, правитель горілого сараю півночі, купець болот, і офіційно "не" телепень - Фредріх 37"). Колись я пообіцяла, що не буду хейтити нормальність, але зараз, на жаль, не світить, вам, так, саме вам, пожити нормально. Якщо мене схоплять можете сказати їм: "Спасибі", або "Слава Богу", але ліпше не кажіть нічого, бо психи теж ображаються. Як я і казала, я не герой, не в цій історії, бо такі як я ніколи б ними не були (Ага, ато згризли б нерви всієї столиці.), Я просто випадково...

Кайла Броді-Тернер

01.08.2025, 15:13:01

Моє ім’я — Зубенко Михайло Петрович, але ніхто не вимовляє його вголос, бо я — бос жашківської філії італійської мафії .
Щоранку я прокидаюсь у заміському маєтку(на лаві під клунею у баби Галі), поруч завжди лежить мій пес — Дюк.
Найбільше я боюсь, що не влізу у свій крутий рожевий костюм, хоча насправді моєю слабкістю є зжерти шість канапок на ніч.
У місті мене знають як владного боса, але мій справжній титул — мафіозник.
Колись я пообіцяв, що більше не буду грати в "уно" на всі свої заощадження, та сьогодні все змінило .
Якщо мене схоплять, скажи їм: "Ви схопили мене, але зробили це без належної поваги". Але краще не кажи нічого.
Я не герой, я просто... а хто я? Успішний адвокат? Звичайна домогосподарка? Студент-філософ із Могилянки? Агроном з Черкащини, який випадково став відкрив кілька ларьочків з курами гриль?
І все це почалося того вечора, коли Марічка заглянула мені просто в очі...
І я виголосив: багіня!

Буяна Іррай

01.08.2025, 14:33:30

Моє ім’я — Бобер, але ніхто не вимовляє його вголос, бо згадують польську мову
Щоранку я прокидаюсь у повній апатії, поруч завжди лежить купа бобрих, адже я надто відомий.
Найбільше я боюсь чергової людини з камерою, хоча насправді моєю слабкістю є молоденькі прутики верби. О, так! Я ще той БДСМ-ник.
У місті мене знають як жовті зуби, але мій справжній титул — Зобач яке бжидке.
Колись я пообіцяв, що більше не буду пхатися до людей, та сьогодні все змінила погода.
Якщо мене схоплять, скажи їм: «Рагуль!». Але краще не кажи нічого.
Я не герой, я просто бобер, який випадково засвітився в інтернеті.
І все це почалося того вечора, коли моя бобриха вигнала з греблі, котру ми спільно будували. А той чоловік просто заглянув мені в очі, сліплячи ліхтарем.

Жанет Девлін

01.08.2025, 15:08:45

Моє ім’я — Жанет Девлін, але ніхто не вимовляє його вголос, бо ще й досі не розібрались, як правильно — Девлін чи Делвін. А я мовчу. Мені весело.
Щоранку я прокидаюсь десь між кавою, котом і новою ідеєю, яку обіцяю собі не писати. Через п’ять хвилин уже пишу.
Найбільше я боюсь будильника, хоча насправді моєю слабкістю є хтось, хто приносить мені сніданок.
У місті мене знають як дівчину з села, але мій справжній титул — Хранителька Забороненого кохання.
Колись я пообіцяла не писати історій з демонами, але потім з’явився один дуже красивий. І все. Обіцянка не витримала.
Якщо мене схоплять, скажи їм: "Вона не небезпечна. Просто трохи не виспалася."
А якщо мене викрадуть — викуп не плати. Вони довго мене не витримають, самі заплатять, щоб ти мене скоріше він них забрав. І візьми щось солоденьке.
Я не герой. Я просто людина, яка хотіла спокійно жити, але випадково вигадала світ, де сукуби закохуються, демони ревнують, а читачі не сплять до третьої ночі.
І все це почалося того вечора, коли він подивився на мене й сказав: “Ти не схожа на авторку…”
“А ти — на вигаданого персонажа. І що тепер?” — відповіла я.

Уляна

01.08.2025, 14:20:27

Моє ім’я — Червонге Ігристе, але ніхто не вимовляє його вголос, бо одразу починає мене хотіти — як тіла, так і рецепту мого знаменитого рагу з сердець забутих коханців.
Щоранку я прокидаюсь у звабливій теплоті копченої ванільної пари, що сочиться крізь фіранки з шовку людських голосів, поруч завжди лежить нож із загартованого срібла й свіжий батон із закваскою на крові сирени.
Найбільше я боюсь вогню, що не палить, а нагадує — про той день, коли мене з’їли живцем у власному ліжку, хоча насправді моєю слабкістю є трепетна шкіра чоловіків, що пахне корицею та фальшивими обітницями.
У місті мене знають як Леді Обіду без Пощади, але мій справжній титул — Хазяйка Голоду й Дотику, Що Ріже Пальцями Без Крові.
Колись я пообіцяв(-ла), що більше не буду запікати живих істот із криками у маринаді з ніжності, та сьогодні все змінило одне слово, прошепотіле на язик мого вуха старим кістяним демоном зі смаком меду.
Якщо мене схоплять, скажи їм: «Ви знову запізнились на вечерю».
Але краще не кажи нічого. Їм не сподобається, як ти смакуєш, коли боїшся.
Я не герой, я просто кухарка забутих страв, яка випадково розбудила Піч Першого Апетиту, що дрімає під містом і хоче мене назад.

Ася Рей

01.08.2025, 13:58:52

Дуже цікава гра! Спробую зіграти в жанрі "еротичного горору з елементами кулінарного фентезі", як ви й запропонували.
Моє ім'я — Чізкейк, але ніхто не вимовляє його вголос, бо... це занадто болісно для їхнього голоду.
Щоранку я прокидаюсь у чорній каструлі, поруч завжди лежить ніж для нарізання.
Найбільше я боюсь того, хто забув про мене в холодильнику, хоча насправді моєю слабкістю є цукрова пудра.
У місті мене знають як солодку примару, але мій справжній титул — Володар тістечок.
Колись я пообіцяла), що більше не буду танути від погляду, та сьогодні все змінило твоє доторкання.
Якщо мене схоплять, скажи їм: «а». Але краще не кажи нічого.
Я не герой, я просто інгредієнт, який/яка випадково отримала) свідомість.
І все це почалося того вечора, коли головний кухар заглянув мені просто в очі...
Дякую за гру! Буду чекати на інші історії від читачів!

Лірія Маєр

01.08.2025, 13:38:42

Моє ім’я — Лірія, але ніхто не вимовляє його вголос, бо воно занадто схоже на закляття.
Щоранку я прокидаюсь у кімнаті, повній тіней, поруч завжди лежить ніж із вирізьбленими рунами.
Найбільше я боюсь забути власну історію, хоча насправді моєю слабкістю є чужі сльози.
У місті мене знають як ту, що приходить на світанку, але мій справжній титул — Лисиця Дев'яти Хвостів.
Колись я пообіцяла, що більше не відкрию двері між світами, та сьогодні все змінилося.
Якщо мене схоплять, скажи їм: «Серце світу б’ється у пітьмі». Але краще не кажи нічого.
Я не герой, я просто дівчина, яка випадково зламала замок між двома реальностями.
І все це почалося того вечора, коли перший світлячок сів мені на долоню та прошепотів: «Світ чекає порталів»…

Оксана Павелко

01.08.2025, 13:18:10

Цікавий задум, але не для моєї шизи :)))