Як зробити slowburn випробуванням... для всіх :-D

Вітаю, шановні читачі... і не тільки.

Те відчуття, коли назва роману ("Випробування коханням") на 1000% відповідає його змісту.

Бо ще те випробування - коханням - на терплячість автора і читачів.

Я вже писала про те, що ця книга взагалі виявилась взагалі не тим, чим планувалася від початку. Так буває.

Але сьогодні у мене прям "горить", перепрошую за низький сленг.

І за спойлери - теж перепрошую. Та хто не читає - тим байдуже, хто читає - ті вже знають.

Що маємо: два персонажі з непростим характером. Дуже непростим. Обидва емпатійні, мають чітке відчуття кордонів одне одного, але їхня емпатія настільки поточена жуками-мозкоїдами, що це набуває маніакальної форми. Але разом їм... комфортно. Суцільна ідилія, можна так сказати. От тільки вони свої почуття тримають при собі, до останнього або заперечуючи, або відмовляючись від них.

І от сидиш, 350+ тис знаків виводиш їх на обставини, коли вони прямо-таки змушені поговорити відверто. От прям немає кращого моменту, вони стільки разом пройшли... Час розкрити карти, та нарешті визнати вголос, що так, почуття є.

Героїня наважується першою. Нехай не надто прямо, але вельми прозоро каже про свої почуття. Так, щоб її любовний інтерес це нарешті почув. Навіть вухами. І, з огляду на реакцію, навіть дійшло.

Але...

Він до цього її мало не вбив. Не навмисне, але йому від того не легше. І тепер ця травмована власним прокляттям бідося боїться, щоб це не повторилось. Він і раніше остерігався, але тут вже стався прецедент, так би мовити, що вкрай збудило всю колонію його тарганів.

Тож, що він робить в цей відповідальний момент?

Пра-а-авильно, вмикає режим "сніжинка". Бо має намір пожертвувати власними почуттями, щоб більше ніколи-ніколи їй не загрожувати. Типу - нехай не з ним буде, але жива.

— Я хочу бути з тобою. Ти мені потрібен.

Цього разу його мовчання здається мені прямо-таки оглушливим. Щоб хоч якось розбавити цю моторошну, неправильну тишу, додаю майже пошепки:

— Таким, який є.

...

— Твоє бажання тебе вб'є.

Холодні, зловісні слова.

Що при цьому відчуває автор?

Якщо опустити кілька не надто цензурних висловів подумки, то...

Що при цьому відчувають читачі, які чекали на цей дорогоцінний момент істини (бо про еротику вже навіть не заїкаються, до неї цим двом, як до Києва рачки) - навіть не уявляю.

А найголовніше: це цілком відповідає логіці, світогляду та почуттям головного героя. Нема чим крити. Будь-яка інша реакція була б менш природною.

/терпляче авторське зітхання/

От що таке - писати книгу не від плану, а від персонажів. Все, як я люблю - ніколи не знаєш, коли ці пришелепкуваті багатогранні особистості хвицьнуть і радісно понесуть сюжет в потрібний їм бік. Втім, цим мені й цікавий такий підхід, емоції незабутні, адже фактично я є першим читачем власного ж твору :)

Тож, тримаймось (і доєднуємось до читання, якщо теж хочете відчути себе трохи мазохістом - інакше я це вже не можу назвати, бо емоцій та психологізму через край, попри зовнішню стриманість персонажів :-D). Хай там що, видряпаємось в потрібний бік, не вперше і не востаннє. І еротика таки буде, дрібка сюжетного свавілля персонажам тільки на користь піде :-D

Дякую, що приділили увагу цьому воланню авторської душі, бережіть себе!

Ну й традиційно - запрошую до себе в ТГ-канал "Гарячі казки Анні Флейм", де можна поспілкуватись зі мною та читачами, взяти участь в розіграшах, побачити додаткові матеріали до моїх книжок та поділитися думкою про те, який же Корвейн лапонька зараза :-D