Здавалося байдуже, але ні — ревність все ж є!

Вітаю!

Роман "Після ночі кохання..." — оновлено!

Уривок

Присівши на лавочку внизу, краєм ока помічаю, що Новак нікуди не пішов. Мене це напружує. Ну чому він не хоче мене зрозуміти?

Дратуюся, а серце в грудях гуде, мов навіжене. І я чудово розумію, що його пришвидшене биття викликане присутністю цього чоловіка. Як би я це не заперечувала — цей чоловік подобається мені, а його сьогоднішні прояви турботи приємно вразили.

— Привіт, Каріме, ти чого тут сам? Невже втекла від тебе ді-джейка?

Чую лукавий жіночий голос, що доноситься згори.

— Не твоє діло, — невдоволено фиркає Новак.

— Та звісно, не моє. Тільки ти дуже надій не плекай щодо цієї цяці. Ходять чутки, що вона більше по дівчатах...

— Ольго, а чи не все одно тобі, хто та по чому? — сердито відмахується чоловік.

З усього роблю висновки, що він добре знає співрозмовницю. А от закиди жінки мене дратують. Мабуть, за каскадом троянд мене зі сходів не видно. Тепер мені навіть цікаво, як далеко зайде ця розмова.

— Та мені-то все одно, а ти даремно витрачаєш час. Краще б звернув увагу на когось більш приземленішого... — з іронією кидає жінка.

— Тобто на тебе? — шипить Карім.

— Навіть хоч би на мене. А, що? Ми могли б бути хорошою парою...

— Ольго, не могли б! — фиркає Новак.

— Чому?

— Тому.

— Ще скажи, що Анжеліку ніяк не можеш розлюбити?

— Послухай, Олю, тобі не пора до всіх?

У голосі Каріма звучить неприховане роздратування...

Книга тут...

Приємного читання!