Я прокинулася від настирливого стуку у двері. Після вчорашнього заснути було важко, а тепер — ще й поспати не дають. Чудово. Просто чудово. Проклинаючи все на світі, я підвелася, дійшла до дверей і рвучко їх відчинила.
Переді мною стояв Колін. Із усіх людей його я точно не очікувала побачити. На ньому були темні шорти й чорна майка. Під очима — темні кола. Виглядав так, ніби теж не спав цілу ніч.
— Не розбудив? — кинув він, наче стояв тут із букетом квітів, а не з перегаром.
— Чого тобі? — пробурмотіла я, намагаючись не заревіти від втоми.
— Прийшов вибачитися.
— О, — я зиркнула на годинник. — Вісім ранку? І це, по-твоєму, нормальний час для каяття? А п’ята ранку була зайнята?
— Якби тато розбудив мене раніше — прийшов би ще о світанку, — знизав плечима Колін.
— Я просто в захваті.
— То ми друзі? — сказав він так, ніби ми щойно разом врятували світ, а не мали сварку.
Я подивилася на нього уважніше. Можливо, він ще досі п’яний?
— Ти п’яний?
— Ні. Просто легке похмілля. Але зранку я не пив.
— Судячи з запаху — зовсім не легке, — пробурмотіла я.
— То ти мене вибачиш?
— А тобі справді це важливо? — перепитала я з примруженими очима.
— Якщо чесно, мені все одно. І я не думаю, що вчора зробив щось настільки жахливе. Але тато сказав, що маю прийти й вибачитися, інакше…
— Інакше?
— …він заблокує мої картки й забере ключі від машини. Класика.
— І це твій щирий порив до примирення?
— Точно не любов і не докори сумління, — погодився він із кривою усмішкою.
— Тобі ж двадцять, Коліне. Може, вже час самому вирішувати, коли й за що вибачатись?
— Угу. Як тільки перестану жити на кошти батька. Але поки — я чемний син.
— Ну тоді, чемний сину, можеш чемно піти і дати мені поспати.
— Та почекай, ще одне.
— Що ще? Новий рівень вибачень — з феєрверками?
— Ні, просто… Як компенсацію, я візьму тебе із собою на вечірку. Мій друг організовує. Буде весело.
— Ага. І море перспективних женихів, так? Може, ще список із рейтингом?
— А ти, бачу, в темі.
— Йди до біса. Мене не цікавлять ані вечірки, ані ті дурні, що на них ходять.
— Чому одразу дурні?
— Бо адекватна людина з тобою дружити не буде.
Я рвучко зачинила двері прямо перед його носом і знову лягла в ліжко.
