І він, це його найкращий ворог...

— Тебе обмацала Сабріна? — Він розсміявся.

— Звідки ти...? — На чолі Джина з'явилася глибока зморшка. Він з подивом підняв брови. А потім раптом зробив несподіваний висновок. — Це вона залишила тобі шрам? 

— Що? Це? — Кол тицьнув себе пальцем в щоку. — Ні, звичайно. — Гмикнув він. — Вона може бути і божевільною, але не таврує людей. Принаймні, таким очевидним способом. — З деякою огидою закінчив він.

Джин перестав на нього дивитися і знову спробував прикласти пластир до пораненого боку.

— Шви не знадобляться. — Підійшовши ближче і вихопивши знеболюючий засіб, сказав Кол. — Рухайся.

Джин неохоче виконав те, що він сказав. Кол прилаштувався ззаду на невеликій відстані.

— Підніми руку.

— Я тобі не маріонеткова лялька! — Почав бурчати Джин.

— Тоді лікуйся сам. — Кол простягнув руку з пластиром, дозволяючи йому забрати засіб назад.

Джин недовго помовчав:

— Гаразд. Допоможи мені.

ОСТРІВ РОЗБИТИХ СПОГАДІВ. 21:00

Ваша улюблена авторка, 
Olha Alder ღ