Я більше не писатиму

Принаймні сьогодні.

Бо мені треба доварити борщ і привести Йоана до тями.

Усе починалося добре: кава, старенький ноутбук, відносна тиша. Окрім сусіда, який за вікном просвердлював мозок сусідів бензокосою. Натхнення тихенько десь шурхотіло – може, за шторами, може, у шухляді поруч із неоплаченими рахунками. Я навіть відкрила документ. Отой, що з «Загубленими». Йоан не міг відійти від вчинку Люди вже кілька сторінок, і час було вирішити, чи приводити його до тями, чи дати йому ще трохи показитися. Але враз…
– Мам, а що є перекусити?

Дріт від інтернету…

– Мам, а ти книжку дописала?

Ні, не дописала! Бо мамі треба варити борщ. Бо треба йти на роботу – перший день після відпустки. Бо мій мозок вирішив забути, де я поклала ключі. А ще, звісно, на Букнеті новий допис в одному з блогів. Драма зашкалює. Як тут не залипнути?

Так от. Сьогодні я втратила владу над сюжетом, борщем та власним життям.

Мої герої вирішили влаштувати повстання.

Йоан стояв на порозі грандіозного шухеру (насправді то був поріг трапезної, але так звучить більш поетично). Люда хотіла сказати йому все, що про нього думала.

Вона говорить. Він слухає. Я записую.

Що у результаті?

Люду аж теліпає від злості.

Йоан, той клятий демон у рясі, мовчить. Знаєте, він як справжній чоловік, – вважає за краще проігнорувати, аніж добровільно зануритися у трясовиння жіночої образи.
Я варю борщ і нашвидкуруч записую сцену на зворотному боці чеку з Сільпо, бо у мене в голові народилась нова сцена. Бо Йоан пообіцяв собі замолити свій гріх увечері, а зараз – трохи відірватися (дуже зручно, хочу зауважити). Бо після поцілунку щось заворушилося. Може то любов. А може – миша у келії. Ще не вирішила.

За моїм плечем стоїть Гелена зі «Щоденника…» і скептично оцінює поглядом чорних очей мої кулінарні здібності: «Це і є твій борщ? Не дивно, що в тебе чоловіка нема!»

– У тебе, хочу нагадати, – теж! – шиплю я, агресивно помішуючи суміш із буряку та картоплі.

– Бо ти його вбила! – чую у відповідь.

Ну, тут не посперечаєшся.

Софія взагалі втекла. У прямому й сюжетному сенсі. Я відкриваю ворд із надією на продовження, а студентки-зубрилки нема. Сказала, що не може зараз, бо у неї підгорають терміни здачі дипломної (як моя засмажка до борщу), а ще – внутрішня травма і якісь портали в голові.

Стою над борщем. Усе кипить, крім Йоана. Люда губиться у здогадах, чи справді вона йому «не така вже й гидка»? Софія сумнівається на кожному кроці, а Гелена дивиться на мене з підозрою і запитує: «Це все, на що ти здатна?»

І тут я думаю:
«Може, мені не варто одночасно писати кілька книг, варити борщ, слухати подкаст про жидівську спільноту у Станиславові на початку 18 століття і паралельно шукати ключі?»
Місця на звороті чеку не залишилося. Я перевернула його і побачила передбачення від Сільпо: «ГОЛОВНЕ СЬОГОДНІ – НЕ ПЕРЕБОРЩИТИ!»

Йоан стоїть. Як меблі з Юску, які ти зібрав не за інструкцією – гарно, але нестабільно. Він взагалі, здається, перейшов на  прямі монологи з Господом.

Люда дивиться на нього страдницьким поглядом. Бо в неї драма, яку я ж їй і прописала. І тепер мушу з нею жити.

Гелена – це окрема тема. Вона варить мило, пахне жасмином і презирством: «Зізнайся, ти ж не витягнеш цей сюжет, еге ж?»
Ну, й не витягну!
Бо у моїй голові чотири головні персонажі, три жанри, тривожно-депресивний розлад і літературний синдром самозванки.

Поки мої герої борсаються між любов’ю, прокляттями і загадками минулого, я стою над каструлею, де буряк розповідає свою власну трагедію.

Борщ клекоче. Я клекочу. Йоан мовчить. Люда – драматична. Гелена – пасивно-агресивна. Софія – сховалася у підземеллях ратуші і не хоче виходити, бо я «погано її прописала».

У цей момент я усвідомила:

– герої влаштували бунт і не слухаються;

– борщ може вбити не тільки апетит, а й сюжет;

– чек із супермаркету – найкращий літературний артефакт року;
 

Борщ вийшов надто драматичний – забула вчасно зменшити вогонь.

Тому сьогодні не писатиму. Бо мені ще треба розгладити сюжет, закинути прання і вивести одного персонажа з токсичних стосунків.

Хочеться дати комусь по голові черпаком.

                           А у вас теж борщ впливає на сюжет?

             НЕВДАЛІ СПРОБИ, АБИ ПОРЕГОТАТИ. ДЯКУЮ ШІ)))