Додано
26.07.25 21:01:11
«барбекю у Африці»
Друзі, «Барбекю у Африці» добігає фіналу.
Ми пройшли разом довгий шлях — від легкого сарказму до глибинних змін, від зручного світу до небезпечної свободи. І хоча ви побачили лише половину історії, решта вже на підході — публікації триватимуть до початку вересня.
Після цього мені хочеться зробити паузу. Невеличку. Може тиждень. Може місяць. Хочу подихати.
А потім — хтозна?
Може буде романтична комедія, може щось зовсім нове. Може інший стиль, інша тиша, інша я.
Дякую, що читаєте, дякую, що поруч.
Це більше, ніж просто текст.
Це — спільна подорож.
З любов’ю, Марія Енріх
Марія Енріх
89
відслідковують
Інші блоги
Зараз на годиннику 02:30, а я просто не можу відірватися від тексту. "Просто живи, решту я візьму на себе" — це не просто назва. Знаєте, це ті самі слова, які я так мрію почути в реальному житті. Якщо вам раптом цікаво,
Коли пишете книгу, то уявляєте вашого особистого персонажа чи когось конкретного, наприклад актора чи співака, який би підійшов на роль? Я, наприклад, ніколи не скаладала повноцінних портретів. У мене в голові є риси
Знаєте це відчуття, коли відкриваєш новий додаток і спочатку просто тикаєш куди попало, намагаючись зрозуміти, як воно працює? ? Оце зараз я. Зареєструвалася тут вперше. Взагалі дізналася про цю платформу від своїх читачів
Хто сказав, що подорожувати можна лише з батьками? У мого героя Марка є секретна зброя — супер-бабуся, яка замість в'язання шкарпеток запропонувала... полетіти на край світу! У новій частині пригод Марко опиняється
Кодекс зради. Дружина найкращого друга»— це коли напруга між героями густіша за повітря. Коли погляди говорять більше, ніж слова. Коли кожен крок — це ризик, а кожне рішення може зруйнувати все. Тут
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВідпочивати зараз вкрай важливо, ви праві. А історії мимоволі складаються в голові навіть тоді, коли ми відпочиваємо і про них не думаємо )))
Нехай вам щастить, а ваші задуми поступово здійсняються )))
Сергій Ляховський, Ох, як щиро й точно сказано — дякую вам)
Справді, історії — вони як вода під землею: поки відпочиваєш, здається, тиша… а насправді — вже десь проростає новий струмок.
Вітаю. Нехай завершальні рядки будуть надихаючі. Чекаю)
Romul Sheridan, Щиро дякую;)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати