Додано
26.07.25 21:01:11
«барбекю у Африці»
Друзі, «Барбекю у Африці» добігає фіналу.
Ми пройшли разом довгий шлях — від легкого сарказму до глибинних змін, від зручного світу до небезпечної свободи. І хоча ви побачили лише половину історії, решта вже на підході — публікації триватимуть до початку вересня.
Після цього мені хочеться зробити паузу. Невеличку. Може тиждень. Може місяць. Хочу подихати.
А потім — хтозна?
Може буде романтична комедія, може щось зовсім нове. Може інший стиль, інша тиша, інша я.
Дякую, що читаєте, дякую, що поруч.
Це більше, ніж просто текст.
Це — спільна подорож.
З любов’ю, Марія Енріх
Марія Енріх
96
відслідковують
Інші блоги
Спека доповзла й до Харкова, але це не завадило мені прийти до вас із величезною порцією вдячності та гарними новинами. По-перше, хочу щиро подякувати за дві нові рекомендації до нашої історії «Один ритм на двох» чудовим
Пам'ятаєте ідею з «Холостяком»? Зараз активно над нею працюю, тож «Спокуса» може трохи сповільнитися. Уявіть собі: Україна, 2050 рік. Літаючі машини, сучасні технології... Десь серед усього цього живе Артур Нестеренко
Любі читачки, якщо вам зраджували, будьте як Влада з "Не наш. Наречений подруги"! Їдете на відпочинок, знайомитесь з гарячим чоловіком і разом з ним смієтесь з колишнього!❤️ — Знаєш, що він зробив
Зацікавило: наскільки, на вашу думку, літературний “темний герой” має бути “темним”? Чи є якийсь вчинок, після якої персонаж апріорі не має шансів здаватися привабливим? Чи все залежить від мотивів і обставин? –
⚠️ Е-е-е, ви думали, що вчорашній анонс — це все? Як би не так! ? Вчорашній пост був лише початком. Поки ви стежите за напруженою історією Марка та Еліс у нашій новій книзі, я маю для вас дещо ще більш масштабне. Я відкриваю
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВідпочивати зараз вкрай важливо, ви праві. А історії мимоволі складаються в голові навіть тоді, коли ми відпочиваємо і про них не думаємо )))
Нехай вам щастить, а ваші задуми поступово здійсняються )))
Сергій Ляховський, Ох, як щиро й точно сказано — дякую вам)
Справді, історії — вони як вода під землею: поки відпочиваєш, здається, тиша… а насправді — вже десь проростає новий струмок.
Вітаю. Нехай завершальні рядки будуть надихаючі. Чекаю)
Romul Sheridan, Щиро дякую;)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати