Тихої ночі, любі!

Роман "Наречена графа Брауна" — оновлено!

Уривок 

— А, що тут дзеркала немає? — розгублено зиркаю на Оришку, бо моє серце впало у п’ятки від розчарування. 

— Чого? 

Перепитування Оришки починає солідно бісити, але я швидко метикую і повторюю: 

— Люстро тут є хоч десь? 

— Так, є. У покоях пані Маргарети таке файне велике, на мій ріст, а мо й більше. Але туда не мона заходити. Не дай Боже, пані зовидит, то накаже відлупити батогами. 

У мене в одну мить напружилися всі м’язи. Але своєї цікавості втримати не можу й перепитую: 

— А люстро у покоях пані Маргарети справді велике? 

— Найбільше у маєтках. 

— А, що, ще десь є дзеркала? — з надією питаю. 

— Так, є, але вони маленькі. 

Гіркота розчарування обпікає душу. Йду до вікна, аби не розревітися. Я не хочу тут залишатися. Я хочу у свій час, до свого коханого Ярослава.

Книга тут...

Приємного читання!