Кому знижку?

Вітаю у своєму блозі❤️))

Сьогодні діє знижечка на дві мої книги. Хто збирався придбати, але ще не встиг, маєте гарну можливість. 

— А кого Тарас взяв на роль свідка? 

— Назара. Свого молодшого брата.

— Це такий прикол?! — мої брови злетіли догори, а поглядом мало не пропалювала в майбутній нареченій дірку. — Невже обов’язково було брати на цю роль саме його?

— А в чому проблема? 

— В тому, що він дитина! Чому не запросили когось із наших ровесників? — я щиро не розуміла такого вибору і не збиралася приховувати перед подругою обурення.

— Назар давно вже не дитина. Ти коли востаннє його бачила?

— Давно. Але це нічого не змінює. Він молодший за мене. І я не хочу виглядати на його фоні старою тіткою! Що незрозумілого?!

— Вгамуйся, Елі! По-перше, він молодший всього на три роки. А по-друге, ви матимете гармонійний вигляд разом. Назар дуже змінився. Тож повір, ти здивуєшся, побачивши його.

https://booknet.ua/reader/ne-vtrat-mene-b424547?c=4587719&p=1

— Поїхали. Відвезу тебе додому.

— Ні, — мотнуло дівчисько головою, задкуючи від мене, немов від хворого на чуму.

— В чому знову проблема?! — вже не на жарт роздратувався.

— Я нікуди з вами не поїду. 

Закипівши через її слова, голосно випустив повітря через ніздрі та кинув на малу убивчий погляд.

— Чому? Боїшся, що чіплятимусь? Не варто переживати — ти не в моєму смаку! Я просто хочу допомогти.

Нехай у клубі я й звернув увагу на цю крихітку. Однак твердо вирішив не зізнаватися їй в цьому.

— І все ж… я чекатиму своє таксі, — почув тихий голос, який тремтів на рівні з її тілом. 

Розлютившись через відмову, швидко сів у автівку і більше не збирався нікого вмовляти. Мало ця дурепа сьогодні понервувала — гаразд. Хоче їхати з незнайомим таксистом в його прокуреній машині замість того, щоб поїхати зі мною у комфортному авто — будь ласка! Це її вибір. Роздратовано сівши в авто, помітив, що вона стягнула з плечей мій піджак і простягнула, аби віддати.

— Залиш собі.  Інакше до своєї хворої голови ще й легені застудиш.

https://booknet.ua/reader/pdvladn-kohannyu-b426356?c=4606643&p=1

Ну і звісно ж, запрошую до другої частини емоційної дилогії, над якою зараз працюю. А тим читачам, які вже разом зі мною, дякую за підтримку❤️

— Стасе, якщо ти вже згадав про свято, то треба дещо обговорити. Це стосується Кіри. Вона повернулася в Україну.

Щойно її ім’я прокотилося кімнатою, мізки миттєво прошило різким імпульсом. Водночас усім своїм виглядом показував, що байдужий до почутого, аби уникнути зайвих запитань. 

— Нехай собі повертається. Яке мені діло? 

— Вона буде на весіллі.

— Я мав би здивуватися? — злегка пересмикнув плечима, зустрівшись з другом безпристрасним поглядом. — Ти та твоя майбутня дружина спілкувалися з нею багато років. Очевидно, що дівчина — бажаний гість на вашому святі. А мені навіщо ця інформація?

— Я хвилююся, що ти досі не охолов до неї. Це неабияк мене напружує, бо я не хочу скандалів на святі. Там буде її брат. Мені не треба, щоб ви з’ясовували стосунки.

— Ти при своєму розумі?! Що нам з’ясовувати?! — ошелешено вирячив очі. — Ми з нею не бачилися п’ять років! Я вже навіть не пам’ятаю, як вона виглядає! 

https://booknet.ua/reader/grka-spokuta-b435902?c=4735371

Світлого і мирного нам усім дня❤️))