Ану, букнетівці, зізнавайтеся, які книги ви любили в дитинстві!
Чи читали ви щось з таким захватом, що ладні були відмовитися від мультиків, фільмів, сну?
Яка книга вплинула на ваші літературні смаки? Як з'явилася ваша любов до читання?
У мене любов до книг від тата. Першими були українські народні казки. Тоді Кобзар. Приходила зі школи, брала його тихенько, ховалася в куточку за диваном і читала-читала.
Паралельно з Кобзарем прийшла фантастика Карела Чапека, Філіпа Фармера ("Пірамідальний світ" — то любов!!!!) та Пола Андерсена.
На зміну бабусиним містично-жахальним оповідкам прийшов Гоголь і Кінг (багато-багато Кінга).
А тоді "Енеїда" Котляревського (часто цитувала) і Шекспір, з яким пов'язана кумедна пригода. Сімнадцятирічна я, студентка, їду в електричці додому і читаю товстелезну, в чорній старій палітурці, книгу з творами Вільяма Шекспіра. Читаю і не можу стримати сміху. Сиджу, ржу... Пів вагона дивляться на мене, як на дуже дивну. Щось там перешіптуються. Хто сумно киває, хтось усміхається. А я сміюся і читаю "Приборкання норовливої". Там їхали й мої односельці. До вечора деякі родичі вже знали, що зі мною не все ок. Я з цього приводу не хвилювалася — письменники часто є диваками. Принаймні я у це вірила.
Ще я люблю читати етнологічні та фольклорні дослідження.
Оце все, і ще дещо, вплинуло на мою творчість і уподобання.
А тепер ви! Не соромтеся )
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікава спроба провести літературну генеалогію. Пошукати витоки, знайти первинну травму, що сформувала смак.
Питання впливу — це для тих, у кого був вибір. Для тих, хто переходив від абетки до казок, від казок — до пригодницьких романів.
Я не пам'ятаю цього моменту, але сімейна легенда свідчить, що в п'ять років мені підсунули одночасно "Жюстіну" Маркіза де Сада і "Сяйво" Кінга. Як вакцину від банальності.
Кажуть, це мало якось на мене вплинути. Але, як бачите, не вплинуло. Абсолютно.
А хто не вірить — може подивитись на мої книги. Це ж очевидно. "Донбас 1984 рік", "Мій бос перечитав любовні романи", "Загублена в пентхаусі". Ви бачите там хоч тінь впливу де Сада? Жодної. Лише здорові, життєствердні історії про те, як люди знаходять щастя.
Тож, вибачте, не можу долучитися до вашої ностальгічної дискусії. Мій літературний смак, на жаль, сформувався ще до того, як я навчилася читати. І він, схоже, народився вже таким. І абсолютно, сука, здоровим.
Христина Холод, О Боже! Жюстіна то дійсно травма. Мене угараздило почитати Маркіза де Сада після котрогось фільму про нього. Радію Вашому здоровому смаку ☺️. Треба поглянути на Вашу творчість. Дякую, що поділилися☺️
Окремим коментарем хочу згадати творчість українського письменника-фантаста Ігоря Росоховатського і його книгу "Останній сигнал". Хто ще читав її? Поділіться враженнями. О, додам її в сам блог!
Казки, які спочатку перед сном розказував тато, трохи на свій лад) "Царівна жаба" дуже подобалася в його виконанні. А потім мені скуповували всі можливі збірки казок. Але я кайфувала від ілюстрацій. Особливо, де принц схилявся над сплючою красунею перед поцілунком)) Мені більше подобалося після прочитання фантазувати над іншими інтерпретаціями сюжетів, тому спочатку я робила це за допомогою ляльок Барбі, а як навчилася писати, мене вже було не зупинити :D
Шкільну літературу я безбожно ігнорувала, пам'ятаю хіба "Тореадорів з Васюківки", "Пеппі Довгу Панчоху" та "Тома Сойєра".
А в 11 з'явився перший Гаррі Поттер, і почалася нова ера - фанфіків :D
Ну і звісно ж, мамина колекція історичних і кримінальних любовних романів від КСД)))
Тейлор Грін, З фантастики - Пол Андерсон, Герберт Велс "Людина-невидимка", Джек Фанні, Рей Бредбері, Станіслав Лем "Соляріс", Мері Шеллі "Франкенштен...", Фармер "Пірамідальний світ"... Ледь не забула згадати книгу крутого українського фантаста Ігоря Росоховатського " Останній сигнал" - це книга, яка занурює у світ де існують сигоми - синтетичні гомосапієнси, що мають потужний інтелект і здатні постійно самовдосконалюватися. І це книга 1989 року! А сама ідея у автора з'явилася ще в 1960 році! Сигоми мали торувати нові шляхи для людства, пройти там, де звичайна людина загине. Крута книга. Читала її разі 10!
О я читала завжди, майже з пелюшок. Шкільну програму читала мабуть на два три роки раніше, ніж вона була. Улюблені Дві Діани - д
Дюма, труженикі моря - Гюго, звісно Маленький принц і романи сестер Бронте: Грозовий перевал, Незнайомка з Вайт хола. І Джен Еір. Саме в такій послідовності. А ще дитячі книжки що дуже сильно на мене вплинули Собака в кармані та Крот в городі, здається естонські автори. З українських це Собор Гончара мабуть.
Janina Feniks, Про кротика то суперська історія! Дякую, що поділилися. Завдяки таким дописам стільки книг цікавих віднайшла.
У дитинстві майже не читала, якось не склалося. Кожен навчальний рік стабільно отримувала одну єдину одиницю і саме з літератури:D
А в десятому класі вже почала читати все підряд.
Світлана Бонд, Так. Ця історія лишає дуже глибой слід.
Найулюбленіші: "Принц і злидар", "Пригоди Тома Соєра", "П'ятнадцятилітній капітан"... А ще й досі захоплює (перечитую по кілька разів) "Енн із Зелених дахів".
Коментар видалено
Коли я росла то книги були рідкістю. Тобто вони були і досить непогані обожнювала Анатолія Шияна( його казкові п'єси) , Всеволод Нестайко, тобто дійсно казкові історії. Якось батько прочитав мені " Сагу о кольце"(вибачаюсь що на російській). Ця книга вплинула на мене дуже і дуже. Було багато пригод і не було кохання ( всіляких там принцес і тд. ) . Потім книга зникла. Лише через роки я дізналася , що то була перша адаптація " Володаря перснів" яку намагалися протягнути в СРСР. Чи можливо її знайти в інтернеті зараз навіть не знаю.
А потім з'явився Кінг, Кунц, МакКамон, і мене затягло.
Олесь Король, Як цікаво! Я і не знала про адаптацію книги "Володар перснів". Хоча... для тих часів перекроєння і виколупування "зайвого" з книг було нормою :( Цікаво було б почитати той раритет. Я раніше на святошино на розкладках б/в книг знаходила дуже оригінальні твори. Зокрема Михайла Гуськова "Дочка людоєда". Це хоч і російський автор, але тоді я була просто зачарована незвичайним сюжетом, з гумором, казкою, серйозним підтекстом.
Вітаю, наулюбленішою книгою в дитинстві була "Чарівник Смарагдового міста", прочитала усі 6 частин разів по100. Взагалі читала всі казки які попадали, особливо часто попадались збірники казок усіх народів, трохи згодом моєю першою дорослою книгою стала "Майстер і Маргарита". І потім Остапа понесло, читала усе підряд, романи, пригоди, крімінал, триллери, детективи...)))) Єдине що так і не змогла осилити це Дон Кіхот Сервантес. ))))
Наталі Дав, ❤️.
Читала все підряд, окрім віршів. Що було геть на початку - не пам’ятаю, але пам’ятаю, коли плакала як читала зі шкільної програми «Федька- халамидника» та «Лобо - володар Курумпо», після того намагалася читати щось веселіше. А так перечитувала мамині романи, щось брала з бібліотеки, але читати любила завжди.
Тамара Юрова, Гарна книга.
Вітаю. От чесно зізнаюся, в дитинстві взагалі читати не любила :)) першу книгу, яку довелося читати, це збірку анекдотів, десь так сторінок на триста :)) бо не могла вільно пересуватися через травму ноги, а зайняти себе не було чим :)
Світлана Фоя, Ну тоді моя нелюбов до читання зростала разом зі мною років десь так до тридцяти :))
12 випробувань Геракла))))
Elaren Vash, Круто! ❤️
Я читала все підряд) особливо подобалися історичні романи, яких вдома було вдосталь - Дюма, Дрюон.
Ангеліна Соломка, Я читала "Чорний тюльпан" Дюма-батька, от Дрюона - ні. Щойно проглянула, що він писав. Зацікавилася його ессе.
Мені не можна було ні читати, ні дивитися телевізор. Лікували очі. Зате з восьмого класу я викинула окуляри (до речі і по сьогодні), і почала наздоганяти. Читати любила різну психологію (Карнегі, Р.Грін, Норбеков, Л.Хей), потім Коельйо, Д.Стіл, І.Роздобудько і усе, що читається.
Любава Олійник, "11 хвилин" теж читала, "Валькірії" сподобалася, а от книгу "Воїн світла" не дуже зрозуміла. Задум хороший, але це ж просто набір вказівок і правил. Принаймні мені так здалося.
У мене нема таких) Я людина яка не любила чиати) (ЗАТО ПИСЬМЕННИК! ГЕНІАЛЬНО! Але я наздоганяю). Я можу сказати лише про подругу, яка читала їх силу силенну. Але та що прям в дитинстві, і сама "яскрава" це - "Хроніки Нарнії", всі сім частин)
Світлана Фоя, Це справді так)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати