Мої вітання, любі!!!

Запрошую до нового розділу роману "Наречена графа Брауна".

Уривок.

— О, пані Маргарета їде на зустріч свому сину... — констатує Оришка. 

— А, що він сам приїхати не може? — оглядаюся на дівчину й питаю, аби хоч якось відірватися від дурних думок та страху. 

— Та може, але пані Маргарета дуже люби свого єдиного сина, — пояснює дівчина, а я розглядаю все навколо. — Пан Георг мав тамтої неділі їхати по вас, але мусів їхати до Кракова, тож ви приїхали сами. Він вислав по вас людей. 

Хмикаю, бо щось дивне розповідає мені Оришка. Цікаво, куди той Георг тих людей висилав. Не знаю, як маю про це спитати, але вирішую схитрувати. 

— А довго я їхала, бо щось зле все пам’ятаю? — питаюся, перевівши погляд на дівчину. 

— Та довго. Акурат цілу неділю. Ви й в дорозі зле сі чули. А ваші фрейліни, он, теж у знахарки, їм тажи зле, — дівчина зітхає та додає: — Та всьо буде добре, ото пан Георг завтра-позавтру приїде, і ви всьо забудете. Він же ваш суджений. Тілько вас обійме — то відразу всьо мине...

Читати тут...

Приємних емоцій!