Привіт, мої любі!

Запрошую до оновлення роману, "Наречена графа Брауна".

Уривок.

— Оришко, прошу, нікому нічого не кажи, — шепочу впівтону, бо ж не хочу, аби мене хтось почув. Бо якщо це постанова, то з мене потім всі сміятимуться. Не впевнена, що зможу сама прогулятися замком, тому прошу: — Краще виведи мене погуляти... 

Чорноволоса дівчина забирає свою руку й заклопотано дивиться на мене. 

— А як вам знов стане зле..? — спантеличено цікавиться вона. 

Важко зітхаю і дію стосовно тієї ситуації, яка склалася. 

— То вже тогди покличеш свою знахарку і даси знати пані Маргареті, жи мені зле. — переходжу на діалектну мову, хоча в мене не виходить так добре розмовляти, як цій дівчині. 

Оришка хвилину стоїть, вагаючись, а тоді погоджується. 

— Най буде. Йдім вже. 

Вона бере мене за руку і повільно веде зі спальні. Відчуваю, як усе тіло тремтить. Це страх та відчай мають на мене таку дію. Я реально боюся, бо ж усвідомлюю, що, швидше за все, я справді опинилася у минулому. Тільки як? 

У душі іще так хочу вірити, що це постановка, і як тільки я вийду зі спальні, мене зустрічатиме Ярослав, подруги та моя театральна група...

Книга тут...

Приємного читання!