Ну і хто це все придумав? Я в шоці. Серйозно.

Я зайшла подивитись рейтинг. Просто глянути, знаєте, з наївною надією, що там усе стабільно: моє улюблене 198-е місце, а може й краще — 253-є. Місце, де можна влаштувати пікнік, тому що тебе не побачить НІХТО. Навіть випадково.

А тепер УВАГА:
 МОЯ ЗБІРКА "Недописане “люблю”" ЗНАХОДИТЬСЯ НА 18 МІСЦІ.
18. Вісімнадцяте. Це вже навіть не кінець списку. Це... Я не знаю. Це вже початок якогось іншого життя.

І в мене всього одне питання:
ХТО ВАС ВСІХ ТУДИ ПРИВІВ???

Бо давайте будемо чесними — ця збірка починалась як просто місце, де я вчусь писати.
Не "вчу" — а саме вчуСЬ. І іноді б'юсь головою об стіл.
Це не збірка — це лабораторія. Тут вибухають метафори, горять рими, деякі тексти виходять такі, що я сама читаю й думаю:

"А це точно я писала? Чи це я в моменті знепритомніла, а душа видала щось прекрасне й вийшла?"

Деякі тексти — це просто емоційний крик, написаний уночі, під чай із сухариками, у старій кофті, яку вже пора викинути, але вона, як і деякі вірші, тримається з останніх сил.

Я чесно вірила, що ця збірка буде лиш для мене, моїх друзів, і, можливо, кота. А тут — БУМ — "18 місце в поезії за популярністю".
Звучить, як діагноз... але приємний!

Тепер я боюся відкривати наступну сторінку рейтингу. Бо там бачу книги з 20, 21 місця, а мене немає. Я зникла. Я привид із останніх сторінок, який чомусь потрапив у палац!

Сиджу тепер на 32 сторінці топу, скромно, з табличкою:

“Я не знаю, що я тут роблю, але чай принесу!”

 Дякую вам, хто читає цю збірку. Хто ставить серця, пише коментарі, хто бачить у цих “навчальних” текстах щось справжнє. Бо саме ви зробили так, що цей мініхаос із душі піднявся вище, ніж я очікувала.
І якщо раптом ви думали, що я — серйозна поетеса, то ось вам зізнання:

Я все ще пишу, бо вірю, що кожне "люблю" — навіть недописане — може когось зачепити.
Навіть якщо воно написане о 2 ночі під музику, яка змушує ридати й шукати шоколад у холодильнику.

 І так. Якщо ви ще не читали — можете приєднуватись.
Тут будуть:
— незавершені почуття,
— завершені метафори,
— і відкрите серце, що досі вчиться.

P.S. Збірка називається “Недописане “люблю”” не просто так. Я ж казала, що ще навчаюсь. Але ви змушуєте вірити, що навіть таке “недописане” комусь потрібно. І це — найкраща магія.