Дочитала хвилину тому. І одразу ж пишу свою рецензію на науково-фантастичну книгу Тетяни Гищак "Частоти душі". 

Ця книга зарядила мене якимись шаленими імпульсами, нетерплячою жагою до дій і експериментів. Перебуваючи в такому стані, я просто мушу терміново написати про прочитане.

Почну з обкладинки

Сказано було: "Не суди книгу по обкладинці". А я побачила і... приклеїлась, ніби вловивши натяк на щось незвичайне. Нічого зайвого. Інтригуюча простота.

Сюжет і дійові особи 

Читаючи перший розділ книги я обживалася в науковому середовищі, а потім мене захопило...

В основі сюжету робота молодого винахідника, який створив прилад, що здатний повертати людей з стану глибокої коми, "оживляти" практично безнадійних пацієнтів. Та не все так чудово... Перший з чотирьох коматозників помирає. І те, що чоловікові було за сімдесят, що вийти з коми самостійно у нього шансів не було, не зменшувало відчуття провини, яке захопило науковця. Був момент, коли йому здавалося, що це кінець. Ту на допомогу прийшли друзі... І він працював. Попри смерть першого пацієнта, "палки в колеса" від начальства, підпал віварію, спровоковану невідомими аварію на дорозі і власні сумніви. 

Чим закінчується я не писатиму. Краще почитайте цю книгу і познайомтеся з її героями. Про деяких з них я трошки розповім.

Марк Шевцов — головний герой книги, завідувач Лабораторії експериментальної нейрографіки і талановитий науковець, який створив дивовижний апарат  — підсилювач хвиль тета-ритму. Який він спершу випробовував на пацюках, а потім на людях-коматозниках "неінвазивно" (мені це уточнення сподобалося).

Характер Марка так чудово прописано, що просто бачиш цю людину перед очима. Занурений у свої дослідження з головою, він дещо відсторонений від звичного нам світу. Не знаю, як би я почувалася на місці його дружини Насті, коли чоловік і батько п'ятирічного хлопчика, майже живе на роботі, або тягне ту роботу додому: чи то у вигляді піддослідних пацюків, чи лише запахів віварію і повної голови думок про свої досліди.  До речі, віварій — це приміщення для утримання та розведення лабораторних тварин з метою виконання експериментів.

Настя вирізняється янгольським терпінням. Як істинна дружина науковця-винахідника (точно не знаю, якою вона має бути, але терплячість і вміння розуміти важливість науки вітаються), підтримує Марка, виховує сина, організовує сімейний побут і часом допомагає слушною та мудрою порадою.

Інші герої теж чудово прописані. Їх історії переплетені нерозривно. У них віриш.

Богдан Любомирович, "в побуті Богомол"  — завідувач реанімації, добряк з солідним запасом життєвої мудрості і надійним запасом коньяку, який підтримує Марка в складні моменти.

Паша — аспірант, розумний та завзятий помічник Марка.

Світлана, яка доглядає у тварин у віварії й кожного разу заламує руки, коли Марк, абсолютно ненавмисно, проріджує поголів'я лабораторних пацюків через якусь невдачу у черговому досліді.

Навіть "коматозники" — пацієнти, які перебувають в комі, так прописані, що бачиш їх життя, характери, радощі і печалі. В ході експерименту між ними відбувається щось дивовижне.

У тих коматозників є батьки-матері, дружини, діти... Їх історії вливаються в основну, як ріки в море.

А до одруженого коматозника Єгора Марченка ще й закохана волонтерка (з сюрпризом) навідується.

Моє враження від книги

Відчувається, що авторка ретельно попрацювала над науковою частиною, або має відношення до подібної діяльності. Атмосфера реально круто передана. Читала і не могла відірватися. Хвилювалася за героїв, за результати експерименту.

Текс динамічний, нічого зайвого, або такого, що "грузить".

Хочеться продовження. Більше довідатися про подальшу долю деяких персонажів.

Це реально якісна наукова фантастика, варта високої оцінки.

А тепер перцю в цю писанину, і шалено агресивна критика

З того, що впало в око... Плутанина з поняттями "посмішка" і "усмішка". Але я сама з цим грішу ) Бо там де я живу, всі, коли посміхаються від радості, не думають, що їм варто було б усміхатися. 

І ось завершальні, після суворої критики, слова...  Читайте "Частоти душі" і беріть участь у безстроковому  книжковому марафоні.

Дякую за увагу.