Сімʼя за договором?

У кожного з нас є своє уявлення про ідеальну сім’ю. Але що, коли вона починається не з кохання, а з договору?

Запрошую до читання книги “Сімʼя з випробувальним терміном” ❤️❤️❤️

Уривок з книги:

Я ставлю горнятко з чаєм на стіл і краєм ока ловлю, як Сол тихо заходить до кухні. Він зупиняється у дверях, спираючись плечем на косяк.

Виглядає спокійно, навіть трохи втомлено, але його погляд ковзає по мені так, що вмить стає спекотно.

— Хочеш? — запитую й вказую головою на чашку.

— Хочу…

Ми все ще про чай?

У домі тихо. На кухні увімкнене лише верхнє світло, що дарує додатковий затишок.

Я встаю, обертаюся до шафки, аби дістати ще одну чашку. Наливаю запашного чаю й ставлю на стіл. А тоді тягнуся до верхньої полички:

— У мене тут теж припаси заховані.

Так, доводиться ховати ласощі. Я цим не пишаюся.

Я тягнуся на носочках, намагаючись дістатися до верхньої полиці, де заховані стратегічні запаси шоколаду.

Відчуваю позаду тепло й подих, що плутається у волоссі. Чоловічі пальці зачіпають мою руку, тягнучись по солодощі, а я завмираю, як і серденько в грудях.

Хочеться, аби Сол притиснувся щільніше, аби його широкі груди доторкнулися до моєї спини.

Футболка задерлася, і я б була не проти відчути чоловічі руки на голій шкірі живота, та він дістає шоколад і відходить.

Я нещасно морщу личко, але повертаюся з усмішкою. А як інакше?

Ми пʼємо чай, чоловік щось жартує про малечу.

— Дякую тобі ще раз за сьогодні. Ти не уявляєш, скільки це для мене означає.

— Пусте. Я памʼятаю, що таке втомлена дружина. Лору доводилося годинами вмовляти полишити на мене дітей і десь розважитися.

Згадка про колишню дружину лягає хмурою смужкою на його чоло. Мені не хочеться говорити про неї. Не зараз.

— Я колись спробувала залишити Емі з мамою й сходити самій до парку, але вона так плакала, що вийшла я лише на пʼять хвилин і ті простояла під дверима.

Ми говоримо дуже багато. Напруга між нами то спадає, то накочує хвилями, вслід за поглядами, що стають усе відвертішими. Мені й справді спекотно.

Підіймаюся, аби помити чашки, та перечіпляюся об залишену на підлозі машинку.

У мить, коли я втрачаю рівновагу, відчуваю великі теплі руки, що міцно притискають до гарячого тіла. От і збулася ще одна моя еротична фантазія!

Ми біля столу. Хочеться, аби Сол став сміливішим й нарешті підійняв мене трохи, аби зручно вмостити на деревʼяній поверхні.

— Обережно, — шепоче біля мого вуха.

Я ледь не стогну у відповідь. Трішки ближче і його губи ляжуть на шкіру легким, тривким поцілунком. Ще трішечки…

Холодне повітря обпікає не гірше за гаряче тіло. Мені стає холодно і самотньо, коли Соломон відходить.

Ну чому він ніяк не скористається тим, що само йде до рук? На лобі собі написати, що я його хочу, чи що?

Я повертаю голову трохи вбік, аби подякувати, й ловлю його погляд, сповнений невідомої мені глибини.

Я готова підійти ближче. Вже уявляю, як він притискає до себе й ловить мої вуста своїми, але чоловік відходить, спираючись на стіл, а я роблю те, що й збиралася — мию чашки.

Нормально буде, якщо я сама притисну його до столу? Навіть можу заламати руки, якщо опиратиметься. А що? Я у фільмі бачила один прийомчик…

Зазирайте на вогник “Сімʼя з випробувальним терміном”! 

Також, по традиції, пропоную вам дружбу в мережі. Більше розіграшів, інформації від автора й щирих розмов ❤️

ТікТок  ❤️  Інстаграм  ❤️  Фейсбук  ❤️  Телеграм