Готика. Мечі. Подруга бубнить. А я.....

....В РОМЕНТЕЗІ!!!!!!

Я вам зараз таке скажу.
Сядьте. Налийте чаю. Зітхніть красиво.
Бо Іва Дюваль… напише ГОТИЧНЕ РОМАНФЕНТЕЗІ.

Та-дааам.

Воно почалося з одного повідомлення.
Ніч. Я. Кухня. Розмазаний макіяж з минулого життя. І курсор, що блимає як нервовий тік.
Пишу подрузі:

 «А може, я романфентезі напишу?..»

І що ви думаєте?
ТИША. Але така, знаєте... з внутрішнім грозовим фронтом.
Вже чую її голос подумки:

«Іва, зупинись. Ну не ламай те, що працює!»
«Фентезі — святе!»
«Ти ж із коротких оповідань!»
«Ти ж як увійдеш — то з розмахом і криками!»
«Що ж ти робиш…» ( Смайлик, що плаче*)

І я така:
— Та я просто спробую. Ну трошечки. Один розділ.
(Звісно, з холодною аурою, кривавим коридором, і владикою тьми, в якого погляд — як смерть без черги.)

А вона...
зітхає.
Оце глибоко, з тінню зради в голосі. І каже:

— Ну… окей.

ВСЬО.
ЦЬОГО МЕНІ ДОСИТЬ.
Я — геній.
Я — апостол темряви.
Я — пані з пера, що не питає дозволу.

Я — Іва. І я тепер у готичному фентезі. 

                                              "ВОЇТЕЛЬКА ДЛЯ ПРОКЛЯТОГО"

   ***** Що в історії?
— Вона — продана, змучена, втекла, присягла.
— Він — той, чия тінь лягає на весь зал, ще до того, як він увійшов.
— Коридор у фортеці — залитий кров’ю.
— Всі сподіваються, що кронпринц встиг утекти… Але…
…спойлер: НІ.
І все, що лишається — меч, пилюка, і бій, у якому вона змагається не за перемогу, а за шанс.

* І під кінець першого розділу —
вона тікає.
з глибокою раною.
в багнюку.
в ніч.
жива.
(Але чи надовго?)

* Це буде історія про біль, холод, мечі, і ще трошки — про любов.
Про дівчину, що присягла.
Про тінь, що переслідує.
І про поєдинок, у якому виграти — не завжди вижити.

__________________________________(Ура-ура)________________________________ 

 Обкладинку, до речі, робила ТА САМА ПОДРУГА. ЗНОВУ.
(Та, що кричала, що я знищу жанр.
Тепер мовчки заливає текст чорним, клацає по тінях у фотошопі, кривий, на її погляд, текст, і домальовує обкладинку, матюкаючись..... Так, я знову не знала чого хотіла, і вона вирішила за мене. Ну нічо.... Ми любимо її.)

Ось цей шедевр:

 (Круто, еге ж?)

 * І подрузі своїй я кажу:

— Я зіпсую жанр?
— Я мучаю фентезі?
— Та нууу…

Ну окей. Так і було.
Але ти сама сказала “ну окей”.
Цього було досить. Щоб усе пішло к чорту. І стало романфентезі. Готичним.

________________(Ура №2, я просто блог ділю, щоб читати легше було)________
 

 Іва Дюваль — авторка.
(Тепер і фентезі. Тепер і мечем. Тепер і вбити — красиво.)