В рамках мого літературного марафону сьогодні мали з’явитися нові глави історії «Ми зустрічаємось раз на рік».
Ключове слово — мали.
Але здається, Всесвіт мав власні плани.
Коли я сіла писати, щось голосно буркнуло в небі… і — ба-бах! — грім, ймовірно, влупив просто в будинок (а я саме вимкнула ноутбук з розетки — відчуваєте передчуття, так?).
І раптом навколо мене — біле світло, мов сцена для небесного апгрейду.
Але то не просвітлення — то моя розетка сказала: «па-па».
Гаразд, думаю. Перечекаю. Хмара пройшла — сідаю знову.
І що ви думаєте?
Правильно.
Нова гроза.
Можливо, ці глави настільки емоційні, що природа не витримує
Тому нові розділи будуть завтра — разом із новою грою, яку я вигадала спеціально для марафону! Обіцяю, буде справді цікаво, тож не проґавте
І бережіть себе під час грози. Або хоча б розетку
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦе справді було, чи це літприйом такий?))
Romul Sheridan, реально було, я ледь богу душу не віддала
Може всі ж таки не грім, потрапив у будинок, а блискавка? Звичайно, авторам не обов'язково знати такі дрібниці, головне – красиво написано.
О, та я це вже зрозуміла, коли трохи відійшла від того моменту
Тоді справді був дуже різкий звук і все виглядало так, ніби вдарило прямо в будинок — тому й описала все так емоційно.
Зараз уже розумію, що сильно помилилася з термінами Але головне ж — ефект, правда?
Шось із розетками якось не хочеться ходити по тоненькій кризі))
Сергій Брандт, це точно))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати